Справа № 22ц-1278\2007 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Цибенко І.В.
Доповідач: Редька А.Г.
РІШЕННЯ
ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
30 серпня 2007 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В., суддів - Смаглюк Р.І., Редьки А.Г.,
при секретарі - Вареник О.М.,
за участі: позивача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, та його представника адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5. третьої особи з боку позивача ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 2 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання права власності на майно,
встановив:
У березні 2007 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у якому просив визнати за ним право власності на металевий гараж, зведений у 1993 році ОСОБА_9, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельній ділянці ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, який він купив 1 липня 2000 року у ОСОБА_5 та яким користувався з того часу, але у лютому 2007 року ОСОБА_3 самовільно захопив гараж та користується ним, посилаючись, що він купив у ОСОБА_5 квартиру та гараж і є власником зазначеного гаражу.
2
Ухвалою суду від 2 липня 2007 року до участі у справі співвідповідачем залучено ОСОБА_7.
Відповідачі не визнали позов, посилаючись, що вони є власниками гаражу, оскільки у лютому 2007 року ОСОБА_7 купила у ОСОБА_5 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_2 разом з гаражем і користуються гаражем на законних підставах.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 2 липня 2007 року задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та за ОСОБА_8 визнано право власності на металевий гараж, розташований на земельній ділянці ОСОБА_6 по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 належить до задоволення, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Суд першої інстанції неправильно послався на норми Цивільного кодексу України 1963 року, оскільки спір між сторонами щодо права власності на гараж виник між сторонами у лютому 2007 року, тобто після набуття чинності нового ЦК і відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року підлягали застосуванню норми чинного ЦК України.
Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, оскільки купив у 2000 році гараж за 300 грн у ОСОБА_5, що підтверджується розпискою ОСОБА_5. від 1 липня 2000 року, з того часу користується гаражем, а договором купівлі-продажу квартири від 16 лютого 2007 року продаж гаражу ОСОБА_7 не передбачено і оскільки ОСОБА_8 підтвердив належність йому спірного гаражу, отже, його позовні вимоги належать до задоволення.
Однак, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст.ст. 16,393 ЦК України судовому захисту підлягає право власності особи на майно, що належить їй на законних підставах.
3
За матеріалами справи встановлено, що спірний гараж є самовільно зведеною спорудою, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що гараж зведено з відповідного дозволу місцевих органів самоврядування на відведеній для цієї мети земельній ділянці, відсутні будь-які інші правовстановлюючі документи на гараж ні на ім'я користувача (власника) земельної ділянки, на якій зведено гараж, ні на ім'я ОСОБА_9, котрий звів гараж, як на це посилається позивач ОСОБА_8, ні на ім'я його спадкоємців, котрі давали розписки у 2000 році та у 2007 році про отримання грошей за гараж і за таких обставин гараж не міг бути предметом купівлі-продажу ні у 2000 році, ні у 2007 році і не може бути предметом спору про право власності у суді.
Відповідно до ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно. Таких обставин по справі не встановлено і відповідних документів суду не надано.
Посилання позивача ОСОБА_8, що договір купівлі-продажу гаражу не оформляли належним чином, оскільки металевий гараж не є нерухомим майном і тому не потребує державної реєстрації, безпідставні.
Відповідно до п.1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом № 121 від 9 червня 1998 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованої у Міністерстві юстиції 26 червня 1998 року за № 399\2839, п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 7 лютого 2002 року та зареєстрованого Міністерством юстиції 18 лютого 2002 року за № 157\6445, ст.2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" об'єктом нерухомого майна є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці(будівлі, споруди, тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а належні до об'єктів нерухомого майна допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об'єктів.
За матеріалами справи встановлено, що земельною ділянкою, на якій зведено металевий гараж відведена під садибу ОСОБА_6, який і користується нею, що підтверджується копією технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, у якому зазначено, що станом на 26.04.2007 року садиба належить ОСОБА_6, житловий будинок та гараж, земельна ділянка 797 кв.м., двоповерховий будинок 1992 року забудови, гараж на першому поверсі та окремо зведений металевий гараж на цегляному
4
фундаменті, інші споруди у т.ч. і спірний металевий гараж у технічному паспорті на земельну ділянку та садибу не зазначені.
За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати за ОСОБА_8 право власності на гараж, що розташований на земельній ділянці ОСОБА_6 по АДРЕСА_1.
За обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального закону, таке рішення не можна визнати законним , таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_8 про визнання права власності на гараж.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 16, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 задовольнити та скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 2 липня 2007 року.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_8 про визнання права власності на металевий гараж, розташований на земельній ділянці ОСОБА_6 по АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 25,50 грн у відшкодування сплачено судового збору та 30 грн у відшкодування сплаченого збору з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.