2-1345\2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 квітня 2007 р.                                                                                         м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кляшторного B.C., при секретарі Горовой О.П., з участю позивачки ОСОБА_1., відповідачки ОСОБА_2., представника відповідачки - адвоката ОСОБА_4, відповідача по зустрічному позову - ОСОБА_5., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, 3-я особа - Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2., 3-я особа - Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

В позові зазначила, що відповідачка ОСОБА_2. - її мати. Відповідачці на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1. В спірному жилому будинку позивачка зареєстрована та мешкала з моменту народження. У 1992 році вона вийшла заміж за ОСОБА_5., який за згодою відповідачки вселився в спірний жилий будинок. Через деякий час відповідачки змінила своє ставлення до позивачки та її чоловіка, між ними почалися сварки. За рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2006 року ОСОБА_5. було виселено з її будинку. З цього часу ОСОБА_5. проживає в іншому місці. Позивачка разом з двома дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилась проживати в спірному жилому будинку. 27.01.2007 року позивачка повезла дітей до батьків чоловіка, а повернувшись 28.01.2007 року не змогла потрапити до спірного жилого будинку, так як відповідачка замінили замки на вхідних дверях. До теперішнього часу позивачка разом з дітьми не може попасти до будинку, де знаходяться її речі та одяг, у зв'язку з чим вимушена мешкати то у батьків чоловіка, то у своїх знайомих. Добровільно вирішити питання відповідачка не бажає, на телефонні дзвінки не відповідає. Іншого житла позивачка разом з дітьми не має. У зв'язку з зазначеними обставинами позивачка звернулась до суду та просить усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2. видати ключі від нового замка вхідної двері та просить вселити її та неповнолітніх дітей до спірного жилого будинку.

Відповідачка ОСОБА_2. позов ОСОБА_1. не визнала та звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_5., 3-я особа - Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та виселення.

В зустрічному позові ОСОБА_2. вказала, що їй на праві власності належить жилий будинокАДРЕСА_1. У 2001 році її дочка - відповідачка ОСОБА_1. разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5. без її дозволу вселилися до належного їй на праві власності спірного жилого будинку, при цьому зайняли кімнату площею 8,7 кв.м.   В грудні   2004 року відповідачі стали вимагати від неї  звільнити ще дві

2

кімнати площею 7,8 кв.м. та 15,10 кв.м. Після того, як вона відмовилась звільняти зазначені кімнати, відповідачі стали вчиняти сварки, почали безпричинно бити її, погрожували фізичною розправою, ображали її та виганяли з будинку. У зв'язку з чим ОСОБА_2. неодноразово зверталась з заявами до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. На її заяви Шевченківський РВ не реагував та неодноразово виносив постанови про відмову в порушенні кримінальних справ. Користуючись цим, відповідачі самовільно зайняли кімнати площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м., 15,10 кв.м., занесли в кімнати своє майно, поставили замок на двері кімнати площею 8,7 кв.м., а вхід в кімнату площею 15,10 кв.м. закрили шафою. Таким чином, відповідачі порушують право позивачки, як власника жилого будинку, перешкоджають їй користуватися своїм будинком.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2006 року ОСОБА_5. було виселено з будинкуАДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_5 рішення суду не виконав, продовжував приходити в будинок та бити позивачку, у зв'язку з чим у відношенні ОСОБА_5. було порушено кримінальну справу. 16.11.2006 року він наніс тілесні ушкодження слідчій ОСОБА_12Після цього відповідачі пішли із спірного жилого будинку, але своє майно не забрали, кімнати площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м. та 15,10 кв.м. закрили. У зв'язку з тим, що відповідачі закрили вхід до зазначених кімнат, а всі меблі позивачки перенесли до кімнати 15,4 кв.м., вона не може користуватися жилим будинком та вимушена мешкати у своїх знайомих. Факти нанесення відповідачами тілесних ушкоджень ОСОБА_2. підтверджені висновками лікаря-спеціаліста та поясненнями свідків. Як вказує ОСОБА_2, вона є людиною похилого віку, а відповідачі створюють їй умови неможливого проживання в належному їй на праві власності жилому будинку. У своєму зустрічному позові вона просить усунути перешкоди в користуванні жилим будинкомАДРЕСА_1, виселити ОСОБА_1. з дітьми із зазначеного будинку без надання іншого жилого приміщення, зобов'язати ВГРФО зняти ОСОБА_1. з реєстрації за зазначеною адресою, зобов'язати відповідачів звільнити кімнати площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м., 15,10 кв.м. від свого майна та зобов'язати їх знати замок з дверей кімнати площею 8,7 кв.м.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. підтвердила зазначені в позові обставини, підтримала свої позовні вимоги, просила усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2. видати ключі від нового замка вхідної двері та вселити її та неповнолітніх дітей до спірного жилого будинку. Зустрічний позов ОСОБА_2. не визнала, пояснила суду, що ОСОБА_2. ніхто не бив, в будинку вона мешкала за згодою матері. Просила суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2. позов ОСОБА_1. не визнала, пояснила, що мешкати з нею в одному жилому будинку неможливо. Свої зустрічні позовні вимоги підтримала, підтвердила зазначені в зустрічному позові обставини, наполягала на задоволенні своїх позовних вимог, просила усунути перешкоди в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_1. разом з дітьми із зазначеного будинку без надання Іншого жилого приміщення, зобов'язати ВГРФО зняти ОСОБА_1. з реєстрації за зазначеною адресою, зобов'язати відповідачів звільнити кімнати площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м., 15,10 кв.м. від свого майна та зобов'язати її зняти замок з дверей кімнати площею 8,7 кв.м. В задоволенні позову ОСОБА_1. просила відмовити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 зустрічний позов не визнав, пояснив суду, що в липні 2001 року він разом з дружиною - ОСОБА_1. за проханням ОСОБА_2. переїхали до спірного жилого будинку. Вони зайняли кімнату площею 7,8 кв.м. Він багато працював, тому дома знаходився мало. Однак дружина часто скаржилась на те, що її мати влаштовує сварки з різних причин. За рішенням суду його виселили з спірного жилого будинку, з цього часу він там не мешкає, його речей в будинку немає, є тільки речі його дружини та дітей. Тілесних ушкоджень ОСОБА_2. та слідчому він не спричиняв, на теперішній час кримінальна справа відносно нього знаходиться в суді. Просить суд в зустрічному позові відмовити.

3

Представники 3-х осіб - Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя та Відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області до суду не з"явились. Вказані треті особи надіслали заяви про розгляд справи у відсутності їх представників.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що вона знайома з позивачкою ОСОБА_1. їй відомо, що позивачка разом з чоловіком та дітьми займала 1 кімнату в будинку своєї матері ОСОБА_2.. У 2006 році вона була на дні народження доньки ОСОБА_9. День народження святкували на вулиці, так як в кімнаті позивачки було мало місця. До ОСОБА_1 вона не телефонувала, так як ОСОБА_2 забороняла користуватися її телефоном. Про сварки в цій сім'ї вона нічого не знає.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона знайома з вона ОСОБА_2 та їй відомо, що ОСОБА_5 неодноразово бив її, погрожував, у зв'язку з чим, ОСОБА_2. часто ночувала у неї дома. На початку лютого 2007 року ОСОБА_2. звернулась до неї з проханням замінити замки на вхідних дверях, її чоловік поміняв замки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що він був запрошений державним виконавцем в якості понятого весною 2006 року до будинку ОСОБА_2 для виконання рішення суду про виселення ОСОБА_5. ОСОБА_5 вийшов до них з ножем, погрожував йому та державному виконавцю, вів себе дуже агресивно, тому рішення суду про його виселення виконано не було.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що в період з 2001 року по 2006 рік вона працювала головою квартального комітету. ОСОБА_2. часто скаржилась їй, що її донька та зять б"ють її, погрожують. В травні- червні 2006 року вона бачила ОСОБА_2., яка мала тілесні ушкодження, при цьому вона пояснила, що це зробив ОСОБА_5., в серпні 2006 року ця історія повторилась, тому вона запропонувала ОСОБА_2. звернутися до міліції. Деякий час ОСОБА_2. жила у неї, а зараз мешкає у знайомих. Будинок зараз закритий.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12суду пояснила, що вона є слідчим Шевченківського РВ ЗМУ. У неї в провадженні знаходилась кримінальна справа у відношенні ОСОБА_5. 16.11.2006 року біля 13-00 год. до неї прийшла ОСОБА_2. Разом з нею вона пішла на вул. Звільнену, 66 в м. Запоріжжі. Двері відкрила ОСОБА_1., яка стала кричати на ОСОБА_2 та погрожувати їй. ОСОБА_2. в будинок не пустили, а вона зайшла. Ввечері вона знову прийшла за вказаною адресою, щоб віддати ОСОБА_5. повістку. При цьому ОСОБА_5 вибіг з будинку та став бити ОСОБА_2. Вона хотіла їх розняти, але ОСОБА_5 став наносити їй удари. В будинку вона бачила, що одна з кімнат повністю зайнята меблями, проживати в цій кімнаті неможливо. На дверях кімнати вона побачила надпис фарбою "Хазяйка".

Допитаний в якості свідка слідчий Шевченківського РВ ЗМУ ОСОБА_13 суду пояснив, що 16.11.2006 року його попросила ОСОБА_12сходити на АДРЕСА_1, щоб віддати повістку ОСОБА_9. Двері їм відкрила ОСОБА_1., яка побачивши свою матір, стала кричати та погрожувати. Коли вони ввійшли до будинку, він побачив на дверях кімнати ОСОБА_2. напис "Хазяйка". Вся кімната ОСОБА_2. була заставлена майном, в цій кімнаті проживати було неможливо. Ввечері ОСОБА_12зателефонувала йому та повідомила, що ОСОБА_5 у дворі будинку наніс їй та ОСОБА_2. тілесні пошкодження. Коли вони приїхала на місце, ОСОБА_5 чинив опір при затриманні.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_2. підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2. на праві власності належить жилий будинокАДРЕСА_1. В спірному жилому будинку зареєстрована відповідачка ОСОБА_2. та її донька - позивачка ОСОБА_1. Позивачка ОСОБА_1. мешкала в цьому будинку з моменту народження. У 1992  році  позивачка  вийшла заміж за

4

ОСОБА_5., який за згодою відповідачки у 2001 році вселився в спірний жилий будинок. Подружжя ОСОБА_1 займало кімнату площею  8,7 кв.м.

Згодом відносини між сторонами змінились, між ними часто стали виникати сварки.

В грудні 2004 року ОСОБА_1 стали вимагати від ОСОБА_2 звільнити кімнати площею 7,8 кв.м. та 15,10 кв.м. У зв'язку з тим, що вона відмовилась звільняти зазначені кімнати, ОСОБА_1 стали безпричинно бити її, погрожували фізичною розправою, ображали її та виганяли з будинку. У зв'язку з чим, ОСОБА_2. неодноразово зверталась з заявами до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. На її заяви Шевченківський РВ не реагував та виносив постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Користуючись цим, відповідачі самовільно зайняли кімнати площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м., 15,10 кв.м., занесли в кімнати своє майно, поставили замок на двері кімнати площею 8,7 кв.м., вхід в кімнату площею 15,10 кв.м. закрили шафою.

За рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2006 року ОСОБА_5. було виселено з будинкуАДРЕСА_1.

ОСОБА_1. разом з двома дітьми: ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилась проживати в спірному жилому будинку.

Однак, ОСОБА_5 рішення суду не виконав, продовжував приходити до будинку ОСОБА_2, проживав там. Під час сварок він продовжував бити позивачку, у зв'язку з чим у відношенні ОСОБА_5. було порушено кримінальну справу. 16.11.2006 року він наніс тілесні ушкодження слідчому ОСОБА_12Після цього ОСОБА_1 пішли із спірного жилого будинку, але своє майно не забрали, кімнати площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м. та 15,10 кв.м. закрили. У зв'язку з тим, що відповідачі закрили вхід до зазначених кімнат, а всі меблі ОСОБА_2 знесли до кімнати 15,4 кв.м, остання не може користуватися жилим будинком та вимушена мешкати у своїх знайомих.

Факти нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2. підтверджені висновками лікаря-спеціаліста та поясненнями свідків, постановою про порушення кримінальної справи.

ОСОБА_2. є людиною похилого віку, а ОСОБА_1 своїми діями роблять неможливим проживання її в належному їй на праві власності жилому будинку.

ОСОБА_5 зареєстрований за іншою адресою, де має можливість проживати разом з дружиною ОСОБА_1. та дітьми. На час розгляду справи ОСОБА_1 з дітьми проживали за місцем реєстрації ОСОБА_5.

Згідно ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи , які проживають разом з ним, систематично руйнують або псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_2. про виселення ОСОБА_1. разом з дітьми правомірні, оскільки остання безпідставно порушує її права як власника будинку, робить неможливим сумісне проживання, вчиняє сварки та бійки.

Вимоги ОСОБА_2. про зобов'язання ОСОБА_1 забрати свої речі та зняти замки, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що його речей в будинку немає, ключів від замків у нього відсутні.

Підстав для задоволення вимог ОСОБА_1. суд не вбачає.

Керуючись ст.. 386, 391, 405 ЦК України, ст. 116 ЖК України, ст.. 48 Закону України "Про власність", ст.ст. 10, 11, 209,212,214-215 ЦПК України, суд

5

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2. Виселити ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2 з жилого будинкуАДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, без надання іншого жилого приміщення.

Зобов'язати Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити жилий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, від свого майна, яке знаходиться в зазначеному будинку, а також зняти замок з дверей, які ведуть до кімнати площею 8,7 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.