Справа 22ц-21926/09     Головуючий у першій

Категорія - 32 (1У)     інстанції Прасолов В.М.

Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П.,Карнаух В.В.

при секретарі - Євтодій К.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, який під час розгляду справи неодноразово уточнювала та змінювала та просила суд стягнути з відповідача на її користь 8 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5, та судові витрати в сумі 2713,21 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки 1200 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено: Стягнуто з відповідача на користь позивачки 8,50 грн. судового збору, 7,50 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи та 165,65 грн. витрат на проведення судової експертизи.

В апеляційній скарзі позивачка просить змінити рішення суду, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі, та розподілити судові витрати з наступних підстав. Судом першої інстанції не дано належної правової оцінки поясненням свідків; не взято до уваги пояснення позивачки щодо того, що під час конфлікту між нею та відповідачем свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були присутні у павільйоні. Крім того, суд не врахував пояснення ОСОБА_5, які він давав органу дізнання під час проведення перевірки заяви позивачки відносно того, що він наніс їй удар. Судом неправильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки ця сума не відповідає принципам розумності та справедливості. Також судом неправомірно відмовлено позивачці у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 липня 2007 року під час сварки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 останній наніс позивачці удар в обличчя.

11 липня 2007 року позивачка звернулася до комунального закладу «Міська лікарня № 5», де їй було встановлено діагноз: забій м'яких тканин обличчя, садно верхньої губи та рекомендовано лікування.

Згідно висновку судово - медичної експертизи від 03.10.2008 року, ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження: забій м'яких тканин обличчя, садно верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Час виникнення може відповідати 10.07.2007 року. Тілесні ушкодження у потерпілої могли виникнути від одноразової дії травмую чого предмету.

Постановою слідчого від 15 липня 2007 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок винних дій відповідача, позивачка зазнала фізичного болю, пережила моральні страждання.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не врахував пояснення відповідача ОСОБА_5, які він давав органу дізнання під час проведення перевірки заяви позивачки, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Визначений судом розмір моральної шкоди, на думку колегії суддів, відповідає роз'ясненням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру 'та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом неправильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки ця сума не відповідає принципам розумності та справедливості, колегія суддів не може взяти до уваги з вище наведених підстав.

Однак, відмовляючи позивачці у стягненні витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги положення ч.1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. Відповідно до положень ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно угоди про надання правової допомоги від 03 жовтня 2007 року, адвокат ОСОБА_3 надавав позивачці правову допомогу( а.с.15). За надання правової допомоги позивачка сплатила 1500грн.(а.с. 70).

За таких обставин, колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови в стягненні витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України про часткове задоволення цих позовних вимог, та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в сумі 225 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 пpo стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 225 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.