Справа № 2-842/10

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03 грудня 2010 року    

Жовтневий районний суд  м. Харкова в складі:

головуючого судді – Федюшина М.В.,

при секретарі –          Корнеєвої Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

           встановив:

      У вересні 2009 року в суд Жовтневого району м. Харкова з позовною заявою звернулася Позивачка з позовом і просить стягнути з відповідача кошти на її користь на утримання двох дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у розмірі 1/3 частини від всіх його доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, щомісяця, до досягнення повноліття старшою дитиною, починаючи з дати подання позову.

Позивачка також просила у позові розірвати шлюб, визнати спільною сумісною власністю житловий будинок АДРЕСА_2, розділити спільне майно, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельну ділянку та розділити цю власність.

В позові позивач посилається на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження) та доньку ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2р. народження). За час спільного проживання, на спільні кошти, вони з відповідачем побудували будинок та набули інше майно. У 2009р. позивач та відповідач припинили шлюбні відносини та не ведуть сумісне господарство, вона з середини 2009р. самостійно годує та одягає дітей, які проживають із позивачкою окремо від відповідача.

Сумісне проживання з відповідачем вважає неможливим.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги уточнила, відмовилась від вимог щодо розділу сумісного майна та розірвання шлюбу оскільки зазначені вимоги вже розглянуті, пояснив, що з відповідачем була одружена з 14 лютого 2001 року. Від шлюбу в них є двоє неповнолітніх доньок ОСОБА_3, 2001р. народження та ОСОБА_4  2003р. народження.

На теперішній час родина розпалася, відповідач не приймає участі у вихованні дітей, матеріальної допомоги на утримання синів не надає, хоча працює приватним підприємцем та має таку можливість. У зв’язку з важким матеріальним становищем вона не в змозі забезпечити дітей самостійно та прохає стягнути з останнього аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідач та його представник проти уточнених позовних вимог не заперечували, з позовними вимогами згодні, пояснивши, що ОСОБА_2 має стабільний заробіток, так як працює приватним підприємцем, прохали суд призначити аліменти на утримання дітей з дня постановлення рішення.  

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 14.02.2001р, від якого мають доньку ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження) та доньку ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2р. народження).

З середини 2009р. позивач та відповідач фактично припинили шлюбні відносини. До цього часу вони проживали разом однією сім’єю, вели сумісно господарство, сумісний бюджет, разом виховували та утримували своїх дітей

26.02.2010р. шлюб між сторонами розірвано, відповідно до Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харькова.

Як пояснив представник позивачки в судовому засіданні, з серпня 2009 року відповідач припинив надання належної матеріальної допомоги на утримання дітей.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 57-58, 60, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України та ст.ст. 180, 181, 182 СК України, суд,  

                                                                         вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3р.н., мешкає за адресою АДРЕСА_1, працює приватним підприємцем на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_3, 2001 року народження та ОСОБА_4, 2003 року народження у розмірі 1/3 частини від всіх доходів ОСОБА_2, які враховуються при визначенні розміру аліментів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, до досягнення повноліття старшою дитиною, з починаючи з 02.09.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави мито в сумі 51 гривні.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня  проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя                                                                     М.В. Федюшин