Справа №22ц-21769/09     Головуючий в першій інстанції Валуєва В.Г.

Категорія № 26 (1)     Доповідач Митрофанова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  грудня  2009  року  колегія  суддів судової палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: судді Митрофанової Л.В.

суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.

при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Лутоніної Надії Володимирівни, представника ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» -Голоцван Дмитра Володимировича, позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення недорахованої суми відшкодування у зв*язку з професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» \надалі ВАТ «КЗРК», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі -Відділення фонду), про стягнення недорахованої суми відшкодування у зв*язку з професійним захворюванням, який уточняв та просив суд стягнути з ВАТ «КЗРК» на його користь недоплату по щомісячному відшкодуванню шкоди в сумі 1461,64 грн. за період з 27.01.1998 року по 01.04.2001 року, компенсацію за недораховану з січня 1998 року одноразову допомогу -8357,14 грн, компенсацію за недораховану з 01.01.1998 року по 01.04 2001 року частину втраченого заробітку у розмірі 2305,66 грн.; та стягнути з Відділення фонду на його користь недоплату по щомісячних страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.05.2008 року в сумі 6441,59 грн., компенсацію за недораховані щомісячні страхові виплати -2737, 19 грн. та щомісячні страхові виплати в сумі 984,62 грн. починаючи з 01.05.2008 року до зміни обставин, які тягнуть перерахунок виплат.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Суд стягнув з Відділення Фонду на користь ОСОБА_5   одноразово   недоплату   по страховим виплатам за період з 01.07.2003 року по 01.05.2008 року в сумі 5226,90 грн., та щомісячні страхові виплати в сумі 984,62 грн. починаючи з 01.05.2008 року до наступного перерахунку згідно чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки ухвалюючи рішення, він не застосував строк позовної давності, судом не наведено підстави застосування чи незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, не перевірено чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати, суд не перевірив чи не перевищують страхові виплати ОСОБА_5 з 01.03.2002 року граничної заробітної плати з яких справляються страхові внески.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював тривалий час на шахті Леніна, ВО «Кривбасруда» (правонаступником якого став ВАТ «КЗРК») підземним машиністом бурового обладнання. Працюючи у шкідливих умовах праці, де мало місце порушення зі сторони підприємства норм охорони праці та перевищення на робочому місці позивача гранично допустимих норм, позивач отримав професійне захворювання.

Згідно висновку МСЕК позивачу встановлено втрату професійної працездатності: з 22.12.1997 року - 30%, з 21.01.1003 року -30% та третя група інвалідності з послідуючим медичним оглядом. У зв'язку із частковою втратою профпрацездатності позивачу підприємством проводилися виплати відшкодування частини втраченого заробітку, виходячи із середнього заробітку по відповідній професії з 1997 року у розмірі 491,94 грн.

Згідно довідки-перерахунку по ВАТ «КЗРК», після підвищення тарифних ставок по підприємству з 01.01.1998 року та надалі позивачу було призначено виплачувати щомісячно без врахування належних коефіцієнтів, що спричинило не вірні виплати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи. Надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «КЗРК» необгрунтовано при перерахунку шкоди позивачу, не застосувало коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів: 1.3 з 01.01.1998 року; 1.265 з 01.07.1999 року; 1.226 з 01.01.2000 року; 1.217 з 01.05.2000 року; \а.с.33-34\, що не відповідає вимогам п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472, внаслідок чого утворилася заборгованість за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди, тому суд з урахуванням п. 28 «Правил...» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року №1100, обґрунтовано дійшов висновку, що сума відшкодування шкоди позивачу на 01.04.2001 року повинна становити 262,05 грн., а не 147,58 грн., як було визначено ВАТ «КЗРК» на період передачі виплат Відділення Фонду.

Суд також обґрунтовано застосував коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки при визначенні сум, що підлягають виплаті відповідачем Фондом, а саме: коефіцієнт 1,193 з 01.03.2002р., коефіцієнт 1.182 з

01.03.2003 p., коефіцієнт 1.152 з 01.03.2004р., коефіцієнт 1.238 з 01.03.2005р., коефіцієнт 1.203 з 01.03.2006 року, коефіцієнт 1.183 з 01.03.2007 року та 1.125 з 01.03.2008 року.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення Відділення фонду в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам, з 01.07.2003 року, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", набрав чинності з 01.04.2001 року.

Також, колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно, у відповідності із роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 2 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» застосовано строк позовної давності у три роки та стягнуто заборгованість починаючи з 01.07.2003 року, оскільки вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років, а як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом 03.07.2006 року та що спростовує доводи відповідача про невірне застосування судом строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат, всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що суд не дав належну правову оцінку економічному обґрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставними, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил...", розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. Однак, норми п.28 Правил у вищенаведеній редакції діяли до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року №1100. Лише у разі підвищення тарифних ставок після 24.10.1997 року, тобто набрання чинності зазначеною постановою, якою внесено зміни і доповнення до правил, та перерахунку у зв*язку з цим розміру втраченого заробітку, слід враховувати вимоги нового абз.6 п.28 Правил щодо обмеження розміру втраченого потерпілим заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності середньомісячним заробітком відповідних працівників \після підвищення тарифних ставок. У зв*язку із зростанням тарифних ставок \посадових окладів після 24.10.1997 року, перерахований розмір втраченого заробітку мав обмежуватись заробітком відповідного працівника, як вказав суд першої інстанції в рішенні \а.с.165\.  Позивачу ОСОБА_5  встановлено підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ »КЗРК» відповідно до вимог абз.6 п.28 Правил та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року №1100.

Крім того, статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ»КЗРК» відповідно до вимог абз.6 п.28 Правил та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року №1100.

Крім того, статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.

Вищевказані вимоги закону спростовують посилання Відділення Фонду в апеляційній скарзі про те, що суд не перевірив чи відбулося на ВАТ «КЗРК» фактичне підвищення заробітної плати. Крім того, є безпідставним посилання Відділення Фонду в скарзі щодо застосування судом коефіцієнтів 2.5 з 01.01.1996 року, 1.25 з 01.06.1997 року, оскільки такі розрахунки судом не проводились та оспорюваний період застосування коефіцієнтів відповідно до матеріалів справи з 0.01.1998 року, оскільки втрата працездатності позивачу встановлена у грудні 1997 року.

В суді апеляційної інстанції представник Відділення Фонду доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права, а саме: що суд не перевірив чи не перевищують страхові виплати ОСОБА_5 з 01.03.2002 року граничної заробітної плати з яких справляються страхові внески, не зміг підтвердити, оскільки з 01.03.2002 року по 01.03.2005 року страхові виплати ОСОБА_5 не перевищують суми граничної заробітної плати з яких справляються страхові внески, відповідно до довідки самого відповідача Відділення Фонду \а.с.135\.

Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.