Справа №22ц-20955     Головуючий в 1 інстанції

Категорія 26 ( 4 )     Лиходєдов А.В.

Доповідач Савіна Г. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

17  листопада  2009  року  колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: - Савіної Г. О.

суддів: - Турік В. П., Зубакової В. П. при   секретарі: - Бондарі Ю. А.

За участю представника відповідача - Лутоніної Надії Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

29 лютого 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював електрогазозварювальником в умовах впливу шкідливих факторів у Відкритому акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» і за час роботи отримав професійне захворювання - пилотоксичний бронхіт 1 ст., фаза загострення, емфізема легенів 1 ст., дихальна недостатність 1-2 ст. Висновком МСЕК від 29.04.2003 року йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково, тому просив стягнути моральну шкоду в розмірі 103 000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2009 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_7 з Відділення Фонду моральну шкоду в розмірі 25 750 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки» дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної ( немайнової ) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення медико-соціальної експертизи для встановлення факту отримання позивачем моральної шкоди; судом не були з'ясовані усі обставини справи; не була застосована позовна давність; не наведені відповідні мотиви з яких виходив суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 працював тривалий час електрогазозварювальником у тресті «Криворіжстальконструкція» та у Відкритому акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 1969 по 2003 рік. Працюючи в шкідливих умовах, які значно перевищували припустимі нормативи, отримав професійне захворювання -пилотоксичний бронхіт 1 ст., емфізема легенів 1 ст., дихальна недостатність 1-2 ст.

Відповідно до акту № 14 розслідування професійного захворювання за формою П-4 встановлено причину захворювання - протягом 27 років 06 місяців працював в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів та фізичного навантаження.

Згідно висновку МСЕК від 29.04.2003 року, позивачеві було встановлено втрату професійної працездатності 25 % безстроково.

Постановою Відділення Фонду від 14.05.2003 року позивачеві було призначено щомісячні страхові виплати.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв'язку з тим, що ОСОБА_7 встановлено стійку втрату професійної працездатності з 29.04.2003 року, згідно ж ст. ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Рішенням Конституційного Суду України №1-рп /2004 від 27.01.2004 також встановлено обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва з втратою потерпілим професійної працездатності.

Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10 -рп/2008 від 22.05.2008 p., визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Однак колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.

Суд при постановленні рішення не врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На підставі наведеного, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість тілесних ушкоджень, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 25750 грн. до 12 000 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 29.04.2003 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності. Щодо строку позовної давності, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди необхідно змінити та ухвалити в цій частині рішення в порядку ст. 309 ч. 1 п.3 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303,307,п.3 ч. 1 ст. 309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2009 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_7, зменшивши цей розмір з 25 750 грн. до 12 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.