Справа №22ц-22119/09     Головуючий в 1 інстанції

Категорія 24 (1)     Бондар Я. М.

Доповідач - Савіна Г. О.

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного   суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:-  Савіної Г. О.

суддів: - Турік В. П., Братіщевої Л. А.

при  секретарі: -  Іванюк О. В.

За участю: позивача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7

представника відповідача Лопатнюк Світлани Валеріївни

розглянувши  у  відкритому   судовому  засіданні в м. Кривому  Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору №1980 від 01.10.1999 року, укладеного між ним та відповідачем, про постачання теплової енергії до приміщення нотаріальної контори, розташованої по пр. Миру, 31/1 на тій підставі, що норми цього договору суперечать положенням ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час укладення договору та чинному законодавству України. З тих же підстав просив визнати недійсними додаткові угоди від 20.11.2003 року та 06.10.2006 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 липня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач та його представник ставлять питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки висновки суду не відповідають обставинам та матеріалам справи. Так суд, відмовляючи у позові, не звернув уваги і не врахував, що в тексті договору містяться такі обов'язки, які не є характерними для споживача фізичної особи; що на час укладання договору квартиру не було виведено з житлового фонду, проте в договорі та в додаткових угодах його вказано в якості споживача, як юридичну особу, в той час як він є фізичною особою.

В запереченнях відповідач просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.1999 року між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» в особі директора Бобро Л. О. та приватним нотаріусом Борисенко С. М. було укладено договір №1980 на постачання теплової енергії з 01.10.1999 року по 31.12.2000 року для нотаріальної контори, розташованої за адресою м. Кривий Ріг, пр.. Миру, 31/1. Додатковими угодами до даного договору від 20.11.2003 року та від 06.10.2006 року було змінено тарифи оплати послуг з теплопостачання відповідно до рішень виконкому Криворізької міської ради на 2003 та 2006 роки.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив із того, що як договір, так і додаткові угоди є двосторонніми угодами , які підписано Борисенко С. М., який виконував умови договору та додаткових угод до листопада 2006 року, за якими позивача, як споживача, вказано в якості приватного нотаріуса, а не як юридичну чи фізичну особу, а вказану у позовній заяві незгоду позивача з 2006 року до оплати послуг відповідача за тарифами, встановленими для певної групи споживачів, не є підставою для визнання договору та додаткових угод недійсними та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, яке відповідає вимогам закону.

Доводи позивача про те, що договір №1980 від 01.10.1999 року та додаткові угоди до нього суперечать вимогам ст.. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, безпідставні, оскільки відповідно до положень ст.. 153 ЦК України (в редакції 1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається з вище вказаного договору та додаткових угод, при їх укладанні сторони досягли згоди по всіх істотних умовах . Ставлячи питання про визнання цих угод недійсними на підставі ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), позивач не вказав, в чому полягає невідповідність вказаних угод вимогам закону, в тому числі ущемлення особистості або майнових прав неповнолітніх дітей.

Крім того, згідно п. 26 спірного договору строк дії визначено з 01.10.1999 року по 31.12.2000 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд, проте позивач положеннями цього пункту не скористався, підстави ж для визнання договору та додаткових угод недійсними відповідно до норм цивільного закону відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.