Справа 22ц-22112\2009     Головуючий в 1 інстанції Прасолов В. М.

Категорія 26 ( 4 )     Доповідач Савіна Г. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: - Савіної Г. О.

суддів: - Турік В. П., Зубакової В. П. при   секретарі: - Іванюк О.В.

за участю: позивача - ОСОБА_5

представника позивача - ОСОБА_6 представника   відповідача   Відділення   Фонду   -       Овсяннікова Іллі Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 січня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі -Відділення Фонду) та Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» про відшкодування шкоди. Уточнивши свої вимоги, просив стягнути з ДП «РУ ім. Кірова» на свою користь 3 541 грн. 39 коп. заборгованість за щомісячними виплатами відшкодування втраченого заробітку, 4 728 грн. 44 коп. компенсаційних виплат, 2 929 грн. 88 коп. недоплати одноразової допомоги, а також стягнути з Відділення Фонду 6 159 грн. 86 коп. заборгованості по щомісячним страховим виплатам та 1 362 грн. 04 коп. компенсаційних виплат.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Стягнуто на користь позивача з Відділення Фонду недоплату по щомісячним платежам в розмірі 4 011 грн. 20 коп. та зобов'язано сплачувати по 670 грн. 09 коп. щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року і до настання обставин, які тягнуть зміну розміру стягнення.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно притягнув до участі у справі Відділення Фонду в якості відповідача, а не третьої особи, скільки втрата професійної працездатності настала у позивача до утворення Відділення Фонду; судом зроблено невірний розрахунок страхових виплат, не надано належної оцінки економічному обґрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів. Суд не перевірив, чи було фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період та безпідставно не застосував строк позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював прохідником в ДП «РУ ім.. Кірова» з 1988 року по 2001 рік.

Через важкі та шкідливі умови праці ОСОБА_5 отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим проходив огляд МСЕК, висновком якого з 31.10.1990 року йому встановлено 15% втрати професійної працездатності. З 12.05.1998 року йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності, 15% із яких у зв'язку з травмуванням 14.07.1990 року. При наступних переоглядах розмір втрати професійної працездатності змінювався та з 13.02.2002 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності.

З 22.11.1990 року ДП «РУ ім.. Кірова» в добровільному порядку призначило та виплачувало позивачеві втрачений заробіток у зв'язку з ушкодженням здоров'я, виходячи із ступеню втрати професійної працездатності та середнього заробітку позивача на момент встановлення йому вперше стійкої страти професійної працездатності, а також проводило коригування суми фактичного підвищення заробітної плати за професією позивача.

На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати становила 271 грн. 51 коп. і була перерахована Відділенням Фонду відповідно до постанов правління Фонду від 14.03.2002 року №3; від 04.03.2003 року №3; від 24.02.2004 року №5; від 25.02.2005 року №3; від 06.03.2006 року №3 відповідно на коефіцієнти: 1,193;1,182;1,152;1,238;1,203.

Стягуючи з відділення Фонду заборгованість за останні три роки, що передують зверненню позивача до суду із даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що ДП «РУ ім.. Кірова» починаючи з 01.12.1995 року неправильно коригувало ОСОБА_5 відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку з чим після передачі документів Відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачу страхові виплати.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»,затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23.06.1993 року (зі змінами, внесеними постановою Кабінету міністрів України №492 від 18.07.1994 року), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводилось у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

При зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), не передбачено підстав для проведення перерахування виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок, що витікає з положень нормативно-правових актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв'язку із пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Отже, госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та термін їхнього запровадження.

З 01.12.1995 року на підставі спільної постанови дирекції і профкому ДП «РУ ім.. Кірова» від 26.12.1995 року тарифні ставки і оклади працівникам було збільшено в 2,5 рази, в той час як реальний зріст заробітної плати відбувся на коефіцієнт 1,25, який і був застосований підприємством до сум відшкодування шкоди позивача з 01.12.1995 року, тому підстави для перерахунку шкоди позивачу відсутні. За оспорюваний період з 01.12.1995 року по 01.04.2001 року відповідач перераховував суми відшкодування шкоди позивачу на коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати, що не суперечить закону, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на них.

Враховуючи, що за час передачі особової справи до Відділення Фонду ДП «РУ ім.. Кірова» правильно визначив розмір щомісячних регресних виплат, то у суду першої інстанції не було підстав для перерахування страхових виплат починаючи з 01 квітня 2001 року, стягнення з Відділення фонду заборгованості у сумі 4011 грн. 20 коп. та визначення нового розміру щомісячної страхової виплати в сумі 678 грн. 09 коп., починаючи з 01 січня 2006 року.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 303, 307,п.3 ч.1 ст. 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 січня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» про відшкодування шкоди відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.