УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-6263 Головуючий у 1-й інстанції: Овчаренко Н.Г.
Категорія -5 Доповідач: Кіктенко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П..
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розподіл житлового будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконкому Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання недійсним рішення виконкому, свідоцтва про право власності, визнання права власності ,-
Встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 звернулись з позовом до суду до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про розподіл будинку АДРЕСА_1 між співвласниками, посилаючись на те , що він є власником 32/100 частин домоволодіння, розташованого за вказаною адресою, власниками 68/100 частин будинку є відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, між ними виникають сварки з приводу порядку користування та розпорядження будинком , на його території відповідачі встановили гараж та чинять перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком, земельною ділянкою.
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , виконкому Кіровської районної ради міста Дніпропетровська , третя особа :ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення виконкому №71 від 20 січня 1989 року; визнання частково недійсним рішення виконкому №145 від 20 січня 1989 року; про визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідача на 32/100 частин домоволодіння ; про визнання за нею права власності на житловий будинок В-1 з прибудовами»в-1» та «в*-1» в домоволодінні АДРЕСА_1 у порядку спадкування за завітом та за законом.
У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду із заявою про уточнення та доповнення позовних вимог , прохала поділити домоволодіння в натурі між власниками шляхом виділення у власність ОСОБА_3 32/100 частин домоволодіння - житловий будинок літери В - 1 ; визначити порядок користування земельною ділянкою ; виділити в користування власника будинку В -1 земельну ділянку площею 155,84 кв.м. ; виділити в користування відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 земельну ділянку площею 331,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; виділити в загальне користування власника будівлі В-1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 земельну ділянку площею 33,92 кв.м.; визначити доступ до будинку В-1 в наступному порядку: вхід (в*їзд) на земельну ділянку АДРЕСА_1 здійснювати через ворота з хвірткою АДРЕСА_2.
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 вересня 2009 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розподіл жилого будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою - задоволено частково.
Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про розподіл домоволодіння.
Визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_1 відповідно до висновку судово-будівельної експертизи, виділивши -
в користування власника будинку В-1 ОСОБА_3 земельну ділянку площею 155,84 кв.м.;
в користування ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 331,16 кв.м.;
в загальне користування власників домоволодіння за цією адресою земельну ділянку площею 33,92 кв.м.
Визначено доступ до будинку В-1 в наступному порядку: вхід(в*їзд) на земельну ділянку АДРЕСА_1 здійснювати через ворота з хвірткою АДРЕСА_2
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконкому Кіровської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання недійсним рішення виконкому Кіровської районної Ради міста Дніпропетровська №71 від 20 січня 1989 року, рішення виконкому Кіровської районної Ради міста Дніпропетровська №145 від 20 січня 1989 року, свідоцтва про право власності від 10 лютого 1989 року на ім.*я ОСОБА_3 відмовлено їй у визнанні права власності на будівлю В-1 за вищезазначеною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення , яким прохає відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити її позовні вимоги,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин , що мають значення для справи .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Встановлено , що 4 листопада 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою , посилаючись на те, що він є власником 32/100 частин вказаного домоволодіння, а власниками 68/100 частин є відповідачі. Між ними виникають сварки з приводу користування будинком та земельною ділянкою.
5 січня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , Виконкому Кіровської районної Ради міста Дніпропетровська , третя особа: ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення виконкому №71 від 20 січня 1989 року ; визнання частково недійсним рішення виконкому №145 від 20 січня 1989 року; про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на 32/100 частини домоволодіння; про визнання за нею права власності на житловий будинок В-1 з прибудовами до нього у домоволодінні АДРЕСА_1 у порядку спадкування за завітом і по закону, посилаючись на те, що відповідач вказаний будинок та прибудови не будував і ніякого відношення до нього не має , про вказані рішення виконкому їй стало відомо лише 19 жовтня 2005 року коли вона отримала через поштове відділення від ОСОБА_3 письмове повідомлення про продаж ним 32/100 частин спірного домоволодіння .
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її зустрічного позову , суд посилався на пропуск нею строку позовної давності. З таким висновком суду погодитись неможливо .
Згідно вимог ст.71 ЦК України ( в редакції 1963 року), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність), встановлюється у три роки.
Відповідно до вимог ст.76 ЦК України ( в редакції 1963 року), перебіг строку позовної давності починається із дня виникнення права на позов. Право на позов виникає із дня, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно до вимог ч.1 ст. 79 ЦК України ( в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності переривається пред*явленням позову в установленному порядку.
Позивачка ОСОБА_1 посилалась на те , що тільки 18 жовтня 2005 року дізналась про порушення її права власності коли отримала через поштове відділення від ОСОБА_3 повідомлення про продаж належної їй частки в домоволодінні АДРЕСА_1, що об*єктивно підтверджується повідомленням на а.с. 39 і ніякими іншими доказами достовірно не спростовується. Із зустрічним позовом про визнання рішень виконкому Кіровської районної Ради №71 від 20 січня 1989 року про узаконення за ОСОБА_3 житлового будинку «В-1» у домоволодіння АДРЕСА_1; про визнання недійсним рішення №145 від 20 січня 1989 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1
Флотській у місті Дніпропетровську; про визнання недійсним виданого в райкомунгоспі 10 лютого 1989 року на ім*я ОСОБА_3 на підставі рішення райвиконкому №145 від 20 січня 1989 року свідоцтва про право власності на 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 до суду звернулась 5 січня 2006 року ( а.с.61), тому строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не пропустила.
В рішенні №71 від 20 січня 1989 року про узаконення житлового будинку В-1 по вулиці АДРЕСА_1(а.с.5) вказано , що ОСОБА_3 власними силами і на власні кошти перебудував у 1984 році сарай В-1 в житловий будинок літери В-1 по АДРЕСА_3, де він і мешкає із своєю сім*єю . Але спірним є будинок В-1 по АДРЕСА_1, а не по АДРЕСА_3, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Тому незрозуміло із вказаного рішення виконкому , на підставі ж яких доказів спірний житловий будинок узаконено саме за ОСОБА_3 Що стосується акту на а.с. 4 опитування осіб з приводу того, хто саме будував чи перебудував житловий будинок В-1 , то невідомо чому не опитувалися співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_3 безпідставно вказував час перебудови ним сараю у житловий будинок літери В-1, оскільки в цей час він проходив військову службу і як доказ цього надала суду довідку ЖБК та прохала суд витребувати із військового комісаріату дані про час проходження ОСОБА_3 військової служби(а.с. 74-75),але це клопотання судом не вирішувалось.
Задовольняючи позовні вимоги відносно визначення порядку користування земельною ділянкою, суд не встановив, у зв*язку з чим змінювався її розмір та чи узаконені такі зміни в установленому законом порядку.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції помер відповідач ОСОБА_8 (а.с. 109) і ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 жовтня 2008 року провадження по справі було зупинено до вступу у права спадкоємця ОСОБА_11 (а.с. 111), оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, але ОСОБА_11 не був залучений до участі по справі , що згідно вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд. Також суд не зробив запит до нотаріальної контори та не перевірив , хто із спадкоємців після смерті ОСОБА_8 звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори та чи видавались відповідно спадкоємцям свідоцтва про прийняття спадщини .
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального , процесуального права , колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст..ст. 303, 307 ,п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України , колегія суддів , -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 вересня 2009 року скасувати.
Справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду .
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.