Справа №2-3306/10р.

                         Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 червня 2010 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

    Головуючого судді – Турченко Т.В.

    При секретарі          -  Сова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

                 В С Т А Н О В И В :

    02 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свій позов обґрунтовував тим, що 22.02.2010 року близько 19 години 20 хвилин він повертався додому з гаража зі своєю собакою породи американський пітбуль віком 2,5 роки. Собака була на повідку та в наморднику. В цей час на зустріч позивачу йшла ОСОБА_2 також з собакою породи «московська сторожева» на повідку, але без намордника. Вказана собака вирвалась та накинулась на його собаку, він почав захищати свою собаку, в результаті нападу його собака отримала від собаки ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді двох кусаних ран з досальною поверхностю лучевої кістки. При захисті своєї собаки від собаки відповідача, собака відповідача вкусила його за ліву верхню кінцівку, в результаті чого йому були нанесені тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров»я. Наступного дня він звернувся за медичною допомогою до травмотологічного пункту Першої міської клінічної лікарні, де йому зробили огляд рани та призначили лікування. Також він звернувся до Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, де було складено протокол №177709 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.154 КУпАП. Незважаючи на це, ОСОБА_2 відшкодовувати завдану йому майнову та моральну шкоду відмовилась. Завдану матеріальну шкоду він оцінює в 4462 грн., що складається з витрат на лікування від укусу собаки в сумі 123 грн., витрат на лікування собаки в сумі 240 грн., що підтверджується квитанціями.

    В позові вказував, що надає транспортні послуги населенню м.Полтави, зареєстрований як приватний підприємець. Згідно листка непрацездатності серія АБГ №247578, він знаходився на лікарняному з 24.02.2010 року по 01.03.2010 року з діагнозом вкушена рана лівої кисті. Тобто з вини ОСОБА_2 він втратив 8 робочих днів, в результаті чого не отримав доход в сумі 2000 грн. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 йому було завдано і моральну шкоду, яку оцінює в 4000 грн. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв»язку з ушкодженням здоров»я, психологічною травмою його родини. Також ним було понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., що підтверджується квитанціями. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 4462 грн., яка складається з витрат на ліки в сумі 363 грн., 2000 грн. не отриманий доход, 2000 грн. витрати на правову допомогу, 99 грн. витрати на державне мито та ІТЗ та моральну шкоду в розмірі 4000 грн., а всього стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 8462 грн.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_4 позов підтримали. Просили його задовольнити в повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_2 з позовом частково не згодна. Суду пояснила, що згодна сплатити позивачу витрати на ліки в сумі 363 грн. та судові витрати в сумі 99 грн. В задоволенні інших позовних вимог просила відмовити, оскільки позивачем не надано доказів та письмових підтверджень щодо завдання нею матеріальної та моральної шкоди.

    Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, думку адвоката ОСОБА_4 відповідача ОСОБА_2, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

    Судом встановлено, що 22 лютого 2010 року близько 19 години 20 хвилин ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження собакою породи «московська сторожева», яка належить ОСОБА_2.

    Згідно Акту судово-медичного дослідження (обстеження) №352 від 25.02.2010 року (а.с.7-8) проведенням судово-медичного обстеження у громадянина ОСОБА_1, з урахуванням медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани м»яких тканин лівої кисті, які утворилися від дії умовно гострих предметів, якими могли бути зуби тварини, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, і відносяться до ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

    В зв»язку з отриманими ушкодженнями здоров»я позивач перебував на лікарняному з 24.02.2010 року по 01.03.2010 року з діагнозом: вкушена рана лівої кисті (а.с.11). Ним були витрачені кошти на лікування в сумі 123 грн. (а.с.23-24). Також ним були витрачені кошти на лікування собаки (а.с.9, 20-22) в сумі 240 грн., а всього було витрачено на лікування 363 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

    Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Згідно з ч.1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

    Частина 2 даної статті наголошує, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

    Позивачем порушено питання про стягнення з відповідача на його користь 2000 грн. не отриманого доходу, який він обґрунтовує тим, що є приватним підприємцем (а.с.10) та надає транспортні послуги населенню м.Полтави. Згідно листка непрацездатності серія АБГ №247578, він знаходився на лікарняному з 24.02.2010 року по 01.03.2010 року з діагнозом вкушена рана лівої кисті. Тобто з вини ОСОБА_2 він втратив 8 робочих днів, в результаті чого не отримав доход в сумі 2000 грн.  

    В судовому засіданні було встановлено, що позивачем не надано розрахунку не отриманого доходу, позивач не може пояснити суду з чого він виходив, з яких розрахунків, розраховуючи не отриманий дохід в сумі 2000 грн. з 24.02.2010 року по 01.03.2010 року. З цих підстав суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

    Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Позивач просив суд стягнути з відповідача 2000 грн. витрати на правову допомогу. Дана позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки позивачем надані та приєднані до матеріалів справи квитанції  (а.с.25-26) про сплату адвокату ОСОБА_4 коштів за надання правової допомоги.

    Підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача 99 грн. витрат на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 4000 грн. підлягає частковому задоволенню. Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Частиною 1 статі 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала, що є її вина в тому, що собака покусала ОСОБА_1, але разом з тим була не згодна з сумою завданої моральної шкоди, оскільки вважала її занадто завищеною і не підтвердженою документально.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою. Тому суд вважає, що 1000 грн. на відшкодування позивачу, завданої моральної шкоди є достатньою, розумною та справедливою.  

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, на підставі зібраних по справі доказів, ретельно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.1166, 1167, 1187 ЦК України, пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.4-14, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

                                  В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на ліки в сумі 363 грн., 2000 грн. витрати на правову допомогу, 99 грн. витрати на державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000 грн. моральної шкоди, а всього 3462 грн.

    В задоволенні інших позовних вимог відмовити за недоведеністю.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                Т.В.Турченко