Справа № 2 «а» - 885/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                                                                                      м. Галич

Галицький районний суд  Івано – Франківської  області в складі:

          головуючого                                           судді           Клюби В. В.

                      секретаря                                                                   Борисевич Н. В.

розглянувши у місті Галичі в порядку письмового провадження  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про стягнення доплати до пенсії дитині війни, -

у с т а н о в и в:

               ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом і просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо не підвищення розміру пенсії, як дитині війни, протиправними, а також зобов’язати та виплатити їй підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по дату розгляду позовної заяви в розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.              

            Позивач посилається на ті обставини, що є дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася  із посиланням на зупинення у 2006 – 2009 роках Законами України про державний бюджет на відповідний рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та на 2008 рік щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

 Відповідач подав заперечення на позов із змісту якого вбачається, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачене тридцяти відсоткове підвищення пенсії особам, що мають  статус дітей війни і приводу обмеження у таких виплатах Конституційним Судом України були прийняті відповідні рішення. Проте цим же Законом України передбачено, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

   Позивач звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнить з підстав, викладених у позовній заяві.

               Відповідач також в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце судового засідання. Як вбачається із поданої заяви, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника.

                Справа розглядається з урахуванням положень ст. 122 ч. 4 КАС України в порядку письмового провадження.

                Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

                Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим управлінням праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації 28 квітня 1994 року.

                Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої  дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

              Проте рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 – 29/2007 були визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а отже відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано такими що не відповідають Конституції України положення  розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

              Відповідно до резолютивних частин вказаних рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Також рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на всій території України.

Всупереч вказаним обставинам, управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні позивачу до виплати суми не нараховувалися та не виплачувалися у встановленому розмірі, що підтверджується листом відповідача № 690/Л-15 від 20 жовтня 2010 року про нарахування та виплату пенсії позивачу. Обмеження будь – яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих  прав та свобод людини не допускається.

              Тому такі дії відповідача, щодо не проведення підвищення пенсії позивачу на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

              За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

               Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін у чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

              Тому суд також вважає, що встановлення з 01 січня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої  дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав дітей війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

              Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів, слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.

              Оскільки, як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішеннях мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому  такою, що не відповідає ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов’язаний проводити нарахування і виплату позивачу пенсію з врахуванням надбавки як дитині війни і у 2009- 2010 роках відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

              З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення і дії відповідача щодо не підвищення розміру пенсії позивачу, як дитині війни, слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 роки по дату розгляду позовної заяви включно з врахуванням розміру щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно відповідно до ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» в попередній редакції.

              На підставі вищевикладеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008, керуючись ст. ст. 8, 9, 122 ч. 4, 158 – 163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

               Позов задовольнити.

    Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо не підвищення розміру пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними.

                  Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по дату розгляду позовної заяви включно з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

               Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

             Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

             У разі прийняття судом постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

              Головуючий: