Справа № 2-2558/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вступна та резолютивна частини рішення
10 січня 2011 року Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Севастьянової І.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Водяної О.М.
представника третьої особи Бершадської Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень (двадцять тисяч гривень 00 коп.) 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати по справі: - судовий збір в розмірі - 08,50 грн . та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі – 07,50 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В.Свистунова
Повне рішення буде виготовлено протягом п"яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.
Суддя: О.В.Свистунова
Справа № 2-2558/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 року Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Севастьянової І.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Водяної О.М.
представника третьої особи Бершадської Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 10 січня 2011 року позовні вимоги позивача ОСОБА_4 в частині вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди залишені без розгляду, а Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування… залучене до розгляду зазначеної справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ті обставини, що в період з 30.01.2001р. по 12.07.2006р. працював - підземним прохідником на підприємстві - відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»). Рішенням ЛЕК від 14.03.2006 року (протокол № 527) Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини йому було встановлено професійні захворювання – радикулопатія попереково – крижова зліва на фоні остеохондрозу з ретроспондилолістезом, стійкий виражений больовий і м’язово – тонічний синдромами з вираженими порушеннями біомеханіки хребта на поперековому рівні, рецедивуючий перебіг; вегетативно – сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з периферичною нейроангіодистонією і нейродистрофією у вигляді двостороннього плічолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу ліктьових суглобів з порушенням трофіки кистей. Комісією в складі представників: санітарно-епідеміологічної станції Тернівського району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань…, клініки Українського НДІ промислової медицини, відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» було проведено розслідування та складено Акт розслідування професійного захворювання 05.04.2006р., де в пункті 17 Акту… встановлено, що причиною отримання профзахворювань явилось фізичне перенавантаження та вібрація. В пункті 19 Акту… зазначено, що винними являються керівництво ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». За висновком МСЕК в 2006р. йому первинно встановлено - 50 % професійної втрати працездатності та признано інвалідом 3 групи, при наступних переоглядах стан здоров’я не покращився, тому відсоток втрати працездатності не змінився. Наступний переогляд - 01.05.2011р.. Позивач посилається на те, що саме з вини підприємства в його житті відбулися негативні зміни в стані здоров’я, а саме він втратив своє здоров’я та працездатність і вважає, що саме підприємство - відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, наявність якої полягає в наступному: непокоїть біль та обмеження рухів в поперековому та шийному відділі хребта; відчуває біль в плечових та ліктьових суглобах; оніміння в ногах; судоми в литкових м'язах. Від вищевикладеного переносить моральні страждання та переживання, які носять тяжкий та постійний характер. Зазначає, що кожен день відчуває серед оточуючих свою нікчемність та неповноцінність, всю домашню роботу по дому виконує жінка, від цього у нього виникає ще більше пригнічуючий стан.
Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в сумі 346 000 гривень та згідно первісних вимог просив стягнути з відповідачів на його користь по 173 000 гривень з кожного.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.
Представник позивача, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначила щодо можливості розгляду справи за відсутністю її довірителя, оскільки останній, за станом свого здоров’я не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав їй, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України. Представник в судовому засіданні заявила клопотання, в якому просить суд, залишити позовні вимоги без розгляду, в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 173 000 грн. з Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, позовні вимоги до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підтримує у повному обсязі, просить стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 173 000грн.. Вказала, що позов підтримує повністю, при цьому послалась на обставини вказані в позовній заяві та просить при винесені рішення врахувати – що саме з вини підприємства-відповідача позивачу заподіяна шкода здоров’ю, він отримав три профзахворювання, втратив 50 відсотків професійної працездатності, являється інвалідом 3 групи, змушений звертатися за допомогою до лікарів, постійно проходити курси медикаментозного лікування, що підтверджується виписними епікризами , зазначила, що професійні захворювання змінили рівень його життєвої діяльності, йому необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності. Також пояснила, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично - допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів, в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання.
Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства « Криворізький залізорудний комбінат » позов не визнала та заперечувала проти його задоволення у повному обсязі, оскільки вважає його не обґрунтованим. Зауважила, що позивач перебував у трудових відносинах не лише з їх підприємством, а і працював у ВАТ «Суха Балка» до 2000 року, припустила, що умови праці на зазначеному підприємстві також були шкідливі. Крім того зазначила, що ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат » вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань. Також вказала, що позивач свідомо обрав місце роботи з шкідливими умовами праці, він був ознайомлений про наявні на його робочому місці небезпечні та шкідливі виробничі умови праці. Через шкідливі умови праці позивач мав підвищену оплату праці, додаткові відпустки, скорочений робочий час та пільгову пенсію. Таким чином, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Представник третьої особи – Фонду соціального страхування… - не заперечувала проти задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, матеріальну шкоду, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Як було встановлено у судовому засіданні, і цей факт підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.6-11), що в період 30.01.2001р. по 12.07.2006р. позивач працював - підземним прохідником на шахті «Леніна» на підприємстві Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». У 2006 році звільнений з підприємства в зв’язку з виходом на пенсію.
Комісією в складі представників: санітарно-епідеміологічної станції Тернівського району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань…, клініки Українського НДІ промислової медицини, відповідача «Криворізький залізорудний комбінат» було проведено розслідування та складено Акт розслідування професійного захворювання позивача від 05.04.2006р. (а.с.12-15), в пункті 17 Акту… встановлено причину отримання профзахворювань, а саме перевищення на робочому місці показників фізичного перевантаження: маса вантажу, що піднімається 35 - 50кг при нормі 30 кг на протязі зміни; нахили корпусу: 108 разів при нормі 100 разів за зміну та вібрації – до 120 при нормі 112 дБ. В пункті 19 Акту… зазначено винних, ними являються керівництво шахти «Леніна» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» порушення вимог ст..13 Закону України «Про охорону праці» та ст..153 КЗпП України.
Висновком МСЕК у 2006році позивачеві, при первинному огляді, було встановлено - 50 % професійної втрати працездатності, з яких: 30% - вегетативно – сенсорна полінейропатія та 20% - радикулопатія, визнано інвалідом 3-ї групи, при наступних переоглядах 21.05.2007р. та 28.05.2009р. (а.с.16-17) втрата працездатності залишилася в розмірі 50 відсотків. Наступний переогляд - 01.05.2011р.. Лікарями протипоказано: фізичне перевантаження; несприятливий мікроклімат; тривала ходьба.
Відповідно до наданих виписних епікризів, позивач з 2006 - 2010р.р. неодноразово знаходився на лікуванні в Українському науково – дослідному інституті промислової медицини, в зв’зку з погіршенням стану здоров’я, згідно виписок з історії хвороб (а.с.19-24), лікарями рекомендовано: спостереження у лікаря (невролога); щорічні курси стаціонарного та амбулаторного лікування відновної терапії; медикаментозне лікування; санаторно – курортне лікування (Хмільник, Бердянськ, Приморськ, Солоний Лиман, Евпаторія, Куяльник). Рішенням ЛЕК від 14.03.2006 року (протокол № 527) Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини позивачеві було встановлено професійні захворювання за діагнозом: радикулопатія попереково – крижова зліва на фоні остеохондрозу з ретроспондилолістезом, стійкий виражений больовий і м’язово – тонічний синдромамиз вираженими порушеннями біомеханіки хребта на поперековому рівні, рецедивуючий перебіг; вегетативно – сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з периферичною нейроангіодистонією і нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу ліктьових суглобів з порушенням трофіки кистей.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Суд вважає, що факт виплати позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата зазначених сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у якості самостійних виплат. Отримання позивачем пенсії за віком також не впливає на право позивача отримати і обов'язок відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків та профзахворюванні, оскільки ця пенсія виплачується позивачу не із зазначених підстав.
Також, суд відхиляє доводи представника відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» щодо допустимого засобу доказування факту моральної шкоди через їх неспроможність і суперечність змісту приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України, що базуються на законодавчій презумпції про високий ступінь вірогідності даних, гарантований суворим дотриманням правил, передбачених законом для форми (джерел) отримання певного роду даних, тоді як за п. 1.1 затвердженого наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995 Порядку на МСЕК лише покладається обов’язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди, а не виключається можливість доводити такий факт іншими доказами, що підтверджують положення п. 3.8 цього Порядку про комплексний розгляд лікарських висновків з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, обов’язок створити які з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань покладений ст. 153 КЗпПУ за трудовим договором на роботодавця. Небезпечні та шкідливі умові праці і фактори на робочому місці, про які згідно зі ст. 29 КЗпПУ попереджається працівник до фактичного допуску до роботи, за своєю природою є обставинами, що свідчать про ступінь ймовірності виникнення внаслідок виконання обумовленої трудовим договором роботи професійного захворювання з втратою працездатності, про виникнення якого сторонам трудового договору (ст. 21 КЗпПУ) заздалегідь невідомо, бо воно не є неминучим. У зв’язку з цим працівник, даючи розписку, засвідчує лише свою обізнаність з ризиком захворювання, виникнення якого припускається і не залежить від волі осіб, та з яким пов’язана втрата здоров’я і працездатності, як професійної, так і загальної, а не дає згоду на втрату цієї працездатності. Вжиття з свого боку всіх можливих заходів для створення безпечних і нешкідливих умов праці для запобігання таким обставинам відповідач не довів, не спростувавши презумпцію своєї вини за ст. 614 ЦК України.
Відповідно до вищевказаного вбачається виникнення у позивача права, а у відповідачів обов’язку за ст. 237-1 КЗпПУ на виплату грошової суми за моральну шкоду, як про це відзначав Пленум Верховного Суду України в п.п. 6, 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідачі у справі, і даний факт підтверджено письмовими матеріалами справи. Від професійних захворювань позивач втратив працездатність в розмірі 50 % - та є інвалідом 3 групи. Від професійних захворювань позивач переносить фізичний біль та моральні страждання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійних захворювань порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи представника відповідача - ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат » про те, що вони не є належними відповідачами по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки, правовідносини сторін виникли у 2006 році , тобто в період, коли було зупинено дію ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом, кожний рік проходить стаціонарно лікування, фізично страждає та морально переживає від отриманих ним професійних захворювань , суд вважає , причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто – 173 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме: 50% втрати професійної працездатності, наявність встановленої у нього 3-ї групи інвалідності, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.
Зважаючи на викладене, а також, керуючись ст.60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо розмір відшкодування моральної шкоди слід взяти до уваги, крім вищенаведених обставин, відповідну тривалість впливу шкідливого виробничого фактору на позивача, що у кінцевому результаті свідчить про ступінь їх вини у заподіянні шкоди. Таким чином, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у 20 000 гривень.
Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача – 50% , стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, наявність у нього 3-ї групи інвалідності, а також той факт, що з 01.01.2010 року мінімальна заробітна плата становить 865 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у загальному розмірі 20 000 грн ., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Посилання представника відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача у 2006 році, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов»язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у 2006 року, а про право на звернення до суду із питання щодо відшкодування моральної шкоди позивачу стало відомо лише у 2010 році, крім того, за цей час позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено письмовими матеріалами справи, суд поновлює позивачу строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача, на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме: судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 07,50 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258 позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та к еруючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р,, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень (двадцять тисяч гривень 00 коп.) 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати по справі: - судовий збір в розмірі - 08,50 грн . та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі – 07,50 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В.Свистунова
Повне рішення суду виготовлено 11 січня 2011 року.
Суддя: О.В.Свистунова