Справа №2-1655-1/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді      Черненко В.А

при секретарі                    Талько В.В.

з участю   позивача      ОСОБА_1.

відповідача                        ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу,

встановив:

В квітні 2007 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2., посилаючись на те, що через різні погляди на життя та втрату взаємного порозуміння з березня 2006 р. вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, з вказаного часу не підтримують шлюбних відносин, не мають спільного бюджету.

В попередньому судовому засіданні позивачка позов підтримала і суду пояснила , що вона зареєструвала шлюб з відповідачем 04.05.1991 р. Від шлюбу мають неповнолітню дочку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Між нею та відповідачем протягом спільного життя постійно виникали непорозуміння з приводу сімейного життя із-за різних характерів та поглядів на сімейне життя. З березня 2006 року вони проживають окремо, сімейні відносини між ними фактично припинені. На даний час примирення з відповідачем неможливе.Витрати, пов»язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС просить покласти на одного з подружжя на розсуд суду.

Відповідач позов визнав та суду пояснив, що сім»я фактично розпалась і примирення неможливе, оскільки вони фактично не проживають як подружжя з березня 2006 року.

В попередньому судовому засіданні позивачка позов підтримала та просить його задовольнити. Відповідач проти позову не заперечує.

З урахуванням визнання позовних вимог відповідачем, суд визнав за можливе розглянути справу по суті в попередньому судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє  рішення про розірвання. шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше   спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного   з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

2

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04.05.1991 р. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Через наявні конфлікти та непорозуміння в сім»ї між сторонами виникли неприязні стосунки. З березня 2006 р. сторони проживають окремо, припинили ведення спільного господарства, мають окремий бюджет і не підтримують шлюбних стосунків. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач згоден на розірвання шлюбу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Витрати, пов'язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС, суд вважає за необхідне покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 110,112 Сімейного Кодексу України, ст. 10, 57, 60, 213, 215 ЦПК України суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 04 травня 1991 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відділі ЗАГС Мінського району м. Києва, актовий запис № 781,  розірвати.

Стягнути     з ОСОБА_2                                                              при реєстрації

розірвання шлюбу в органах РАЦС держмито на користь держави 17 грн., звільнивши ОСОБА_1   від сплати державного мита.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.