Справа № 22-ц-571/2007 р.                      Головуючий у 1-й інстанції - Банчукова В.І.

Категорія 19                                          Суддя-доповідач - Попруга С.В.

РІШЕННЯ іменем України

2007 року травня 03 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Маслова В.О.

суддів            -  Попруги С.В., Сибільової Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Рой ЯМ.

та осіб, які приймають участь у справі ОСОБА_1., представника відповідача., розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 20 лютого 2007 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої несвоєчасним призначенням і виплатою пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з названим позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з вини відповідача, який неправомірно відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах, йому не була своєчасно призначена та виплачена пенсія за віком на пільгових умовах згідно Списку №2.

Лише після набрання законної сили постанови Середино-Будського районного суду від 13 грудня 2005 року, Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі призначило йому названу пенсію з 27 червня 2003 року, і 25 травня 2006 року виплатило йому суми пенсії за період з липня 2003 року по червень 2005 року включно, в розмірі 5 254,72 грн.

За вищезгаданий час призначена пенсія у зв'язку з інфляцією знецінилась на 953,83 грн. Названа сума підлягає виплаті на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Згідно цієї ж норми закону відповідач зобов'язаний сплатити три процента річних від простроченої суми пенсії - 262, 50 грн.

Таким чином, вищезгадані грошові суми є майновою шкодою заподіяною  неправомірним  рішенням  відповідача,  який  добровільно  не

відшкодовує названу шкоду, тому ця шкода підлягає стягненню в судовому порядку.

Неправомірним рішенням відповідача, яке призвело до несвоєчасного призначення та виплати пільгової пенсії ОСОБА_1., останньому завдано моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., яка полягає у душевних стражданнях позивача внаслідок порушення його прав.

Рішенням суду першої інстанції в позові ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1. після набрання законної сили постанови Середино-Будського районного суду від 13 грудня 2005 року, якою було визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі №3/135 від 31 січня 2005 року про відмову ОСОБА_1. у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язано це Управління призначити пенсію ОСОБА_1. на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 з 27 червня 2003 року, у травні 2006 року повністю отримав доплату розміру пенсії за період з 27 червня 2003 року по 31 травня 2006 року в сумі 5 679,52 грн., проіндексовану згідно Закону України „Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно ст. 625 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1., боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма регулює правовідносини в сфері зобов'язального права, отже не може бути застосована до правовідносин між сторонами, які виникли на підставі положень пенсійного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 22 ЦК України, назва якої „Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди", зокрема передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ураховуючи такі вимоги закону та обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди.

Відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував в чому саме полягала заподіяна йому моральна

шкода, розмір цієї шкоди, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно. Доказів на підтвердження цієї вимоги надано не було.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Так, факт прийняття відповідачем неправомірного рішення про відмову ОСОБА_1. в призначенні пенсії на пільгових умовах підтверджується постановою суду від 13 грудня 2005 року.

За встановлених обставин, питання про відшкодування моральної шкоди регулюється ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України.

На думку колегії суддів, несвоєчасним призначенням і виплатою пенсії безумовно заподіяна моральна шкода позивачу, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1. зазнав в зв'язку з протиправним рішенням відповідача щодо нього, яке фактично позбавило позивача можливості протягом тривалого часу отримувати грошові доходи (пенсію).

Враховуючи характер вчиненого відповідачем правопорушення, глибину душевних страждань позивача, а також вимоги розумності і справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається колегією суддів в сумі 300 грн., в решті ці вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Скасувати рішення Середино-Будського районного суду від 20 лютого 2007 року в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, і ухвали в цій частині нове рішення.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі на користь ОСОБА_1моральну шкоду в розмірі 300 грн., в решті цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.