Справа № 22 -ц- 439                                                  Головуючий у 1-й інстанції: Шульга О.М.

Категорія -15                                                                  Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.

РІШЕННЯ

іменем України

10 травня 2007 року колегія суддів  судової палати  з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Ведмедь Н.І.,

суддів               - Ільченко Л.О., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

в присутності осіб, які приймають участь в справі,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 лютого 2007

року

в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виробничого кооперативу

Агрофірми  «Синівка»  села Синівка Липоводолинського  району Сумської області  про

стягнення орендної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ПВСК Агрофірми «Синівка», в якому просила стягнути з відповідача орендну плату в сумі 623 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 07 червня 2000 року між ними укладений договір оренди на використання її земельного паю розміром 3,36 га. Згідно договору розмір орендної плати становив 263 грн. При цьому ПВСК Агрофірмою «Синівка» були порушені умови даного договору в частині повного виконання зобов'язань щодо виплати орендної плати в розмірах та в терміни, зазначені в договорі, а тому також повинні бути застосовані штрафні санкції та індекс інфляції. В ході розгляду справи представник позивачки ОСОБА_2. збільшив позовні вимоги з 623 грн. до 741 грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідач незаконно нарахував та сплачував податок з доходу позивачки за надану в оренду земельну ділянку.

Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 лютого 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто на її користь з ПВСК Агрофірми «Синівка» 31 грн. 23 коп. Стягнуто з ПВСК Агрофірми «Синівка» в дохід держави судовий збір в сумі 2 грн. 13 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане заочне рішення суду. Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено факту самовільного зайняття її земельної ділянки ПВСК Агрофірмою «Синівка», а також невірно визначенні суми заборгованості з орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2000 року між позивачкою ОСОБА_1. та ПВСК Агрофірма «Синівка» укладено договір оренди земельної частки (паю), що належить позивачці.

Договір укладено сторонами терміном на п'ять років і початок його дії з 01 січня 2000 року. Орендна плата за цим договором сплачується орендодавцю в розмірі 263 грн., що становить 1 % від грошової оцінки земельного масиву, і формою орендної плати обрано сторонами натуральну та відробіткову. Даний договір оренди розірвано за заявою позивачки рішенням загальних зборів членів кооперативу від 10 лютого 2001 року.

Протягом 2000-2002 років господарство користувалося земельною ділянкою позивачки і за це їй надавало сільгосппродукцію і різні послуги, якими вона частково користувалася.

Так, в 2000 році позивачці нарахована орендна плата в розмірі 338 грн., в 2001 році - 339 грн. і в 2002 році - 339 грн., а всього в сумі 1016 грн. За користування землею та майновим паєм господарству виплачено орендну плату в різні роки сільгосппродукцією та різними послугами на суму 802 грн. 66 коп.

Крім цього, господарство, як податковий агент платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки, сплатило податок з доходів позивачки в сумі 182 грн. 11 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачкою з орендної плати на час розгляду справи складає 31 грн. 23 коп.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін в справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до прийнятих сторонами умов договору, місцевий суд, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку, стягнувши з відповідача заборгованість перед позивачкою з орендної плати.

Розрахунок заборгованості, проведений судом першої інстанції, на думку колегії, не викликає сумнівів у його вірності, як і механізм нарахування та сплати відповідачем, як податковим агентом позивачки, податку з її доходів, і повністю відповідають узгодженим сторонами умовам надання земельної ділянки в оренду.

При цьому посилання апелянта на невірне визначення суми основної заборгованості з орендної плати, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони носять загальний характер і жодними доказами всупереч вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України не підтверджені.

Доводи апелянта про самовільне зайняття її земельної ділянки ПВСК Агрофірмою «Синівка», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявним у справі договором оренди, а також наданими суду поясненнями сторін в справі.

В той же час, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував, що згідно п. 2.2 договору оренди від 07 червня 2000 року (а.с. 9-10), укладеного між позивачкою ОСОБА_1. та ПВСК Агрофірма «Синівка», орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України, а також не нарахував пеню відповідно до вимог ч.1 та ч.З ст. 549 ЦК України.

Так, згідно розрахунку на 01 січня 2007 року заборгованість по орендній платі складає 31 грн. 23 коп. за 127 днів, починаючи з 01 січня по 07 травня 2007 року. Таким чином, розмір пені складає 25 грн. 40 коп., розмір інфляційних виплат - 12 грн. 50 коп. Загальна сума таких виплат складає 37 грн. 90 коп., і вказана сума підлягає достягненню з ПВСК Агрофірми «Синівка» на користь ОСОБА_1.

В зв'язку з цим рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивачки зазначених 37 грн. 90 коп. пені та інфляційних виплат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 307 ч.1 п.2, ст. 309 ч.З, ст. 314 ч.2, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а заочне рішення Липово Долинського районного суду Сумської області від 16 лютого 2007 року в

даній справі в частині відмови стягнення пені та інфляційних виплат скасувати та постановити нове рішення, стягнувши з приватного виробничого кооперативу Агрофірми «Синівка» на користь ОСОБА_1 25 грн. 40 коп. пені та 12 грн. 50 коп. інфляційних виплат, а всього - 37 грн. 90 коп.

Стягнути з приватного виробничого кооперативу Агрофірми «Синівка» на користь ОСОБА_1 30 грн. повернення судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.