УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-6151     Головуючий у 1-й інстанції   : Сторожук С.М.

Категорія -26     Доповідач : Кіктенко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області   в складі: головуючого - Бараннік О.П.. суддів -   Кіктенко Л.М., Пищиди М.М. при секретарі  - Керімовій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Павлограді про стягнення одноразової страхової виплати у зв*язку із втратою працездатності, -

Встановила:

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Павлограді про стягнення одноразової страхової виплати у зв*язку із втратою працездатності, прохав визнати відмову відповідача у виплаті йому одноразової страхової виплати по травмі , яка сталася з ним 8 квітня 2005 року неправомірною; стягнути з відповідача на його користь одноразову страхову виплату по травмі від 8 квітня 2005 року у розмірі, встановленому законом на день виплати. При цьому позивач посилався на те , що відповідно до акту про нещасний випадок пов*язаний із виробництвом №43 від 29 листопада 2006 року було зафіксовано, що 25 листопада 2006 року з ним під час виконання трудових обов*язків на шахті «Благодатна» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» стався нещасний випадок, в результаті якого, він був травмований.

Згідно висновку Павлоградського МСЕК йому по отриманій 25 листопада 2006 року травмі було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та він був визнаний інвалідом другої групи. Відповідач виплатив йому одноразову допомогу по втраті працездатності. Потім він звернувся із заявою до відповідача про виплату одноразової допомоги по травмі, яка мала місце 8 квітня 2005 року, але йому було відмовлено у виплаті у зв*язку з тим , що встановлено менший відсоток втрати працездатності відносно попереднього.

Висновком МСЕК від 12 березня 2008 року йому первинно було встановлено по травмі від 8 квітня 2005 року-10% втрати професійної працездатності з 4 березня 2008 року і при цьому було зменшено відсоток втрати професійної працездатності по травмі від 26 листопада 2006 року з 65% до 50% з 1 квітня 2008 року. І фактично в період з 4 березня 2008 року по 1 квітня 2008 року йому збільшено відсоток втрати професійної працездатності і він складав 75%(65% по травмі від 26 листопада 2006 року+10% по травмі від 8 квітня 2008 року).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Павлограді щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової страхової виплати по травмі, яка сталася з ним 8 квітня 2005 року,- неправомірними.

Зобов*язане Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Павлограді нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову страхову виплату по травмі від 8 квітня 2005 року у розмірі, визначеному відповідно до положення абзацу 2 частини 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Павлограді ставить питання про скасування рішення суду та відмову позивачу у задоволенні позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального права .

Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 2 ст.34 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності» у разі, коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов*язаного з виконанням трудових обов*язків, йому провадиться одноразова виплата , сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК , але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати(доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Встановлено , що висновком Павлоградського міжрайонного МСЕК від 22 березня 2007 року ОСОБА_1 було встановлено 65% втрати професійної працездатності та друга група інвалідності на підставі акту №43 від 28 листопада 2006 року по шахті «Благодатна» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на період з 20 березня 2007 року по 1 квітня 2008 року(а.с.6).

Згідно висновку Павлоградського міжрайонного МСЕК від 12 березня 2008 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності із яких 50% та третя група інвалідності повторно по травмі від 25 листопада 2006 року на період з 1 квітня 2008 року по 1 квітня 2009 року, та 10% первинно по акту №17 від 11 квітня 2005 року по шахті «Благодатна» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» по травмі від 8 квітня 2008 року по 1 квітня 2009 року(а.с. 4,13).

Тому фактично позивачу встановлено 75% втрати професійної працездатності на період з 4 березня 2008 року по 1 квітня 2008 року, який і є вищим ніж був встановлений попереднім висновком МСЕК і таким , що встановлений з урахуванням іншого трудового каліцтва, пов*язаного з виконанням трудових обов*язків.

За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального , процесуального права , встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів . Але згідно ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному , об*активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. І в цій частині доводи скарги спростовуються вимогами абзацу 2ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який регулює спірні правовідносини .Крім того , відповідач виплачує позивачу щомісячні страхові виплати як по травмі 25 листопада 2006 року так і по травмі, яка мала місце 8 квітня 2005 року.

Посилання апелянта на незаконність висновку МСЕК відносно переогляду інвалідів раніше встановлених строків, є необґрунтованим , оскільки висновок МСЕК у встановленому законом порядку незаконним не визнаний.

Враховуючи наведене , колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого по суті правильного рішення суду.

Керуючись ст..ст.. 209,303,307, 308 , ст..314 ЦПК України, колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Павлограді відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.