Справа №22-ц-184 2007 р.                                           Головуючий у 1 -й інстанції Ганзя О.Д.

Категорія 5                                                                  Суддя - доповідач Батюк А.В.

УХВАЛА іменем    України

10 травня 2007 року                                                                             м. Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів              - Батюка А.В., Криворотенка В.І.,

при секретарі - Назарової О.М.,

та осіб, які приймають участь у розгляді справи - позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2., представників ТОВ "Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" - Литвиненка О.Л., Лаврика С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЕОЛ-М ЛТД" про стягнення грошових коштів,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_3., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм прбцесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_3. відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження належних ТОВ "ЕОЛ-М ЛТД" будівель ресторану, літнього кафе, розташованих у АДРЕСА_1застосовані згідно ухвали цього ж суду від 11 травня 2006 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без зміни з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1., ОСОБА_3. і ТОВ "Агрофірма ЕОЛ" являються засновниками ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" (том 1 а. с. 23).

13 грудня 2002 року позивачі написали заяви про виход їх із вказаного вище товариства, в яких зазначали, що матеріальних претензій до ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" та його засновників не мають (том 1 а. с. 147, 148).

На загальних зборах засновників ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" 13 грудня 2002 року задоволено заяви позивачів про вихід з числа засновників товариства та виплатити кожному з них вихідну долю. ОСОБА_1. звільнено з посади директора (том 1 а. с. 30-35, 36-37).

12 травня 2003 року між ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" і ОСОБА_1., ОСОБА_3. було укладено договір про проведення взаєморозрахунків у зв'язку з виходом із засновників та звільнення з роботи, відповідно до п.п. "б", "д" п. 1 якого позивачі підтвердили, що не мають претензій по сумі і розподілу внесків у статутному фонді ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" за період діяльності товариства по 13 грудня 2002 року та, що в них відсутні будь-які претензії до іншого майна товариства, а також відсутність у них інших моральних і матеріальних претензій до товариства. П. 2 вказаного договору визначено, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 12 травня 2003 року між ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" та ПП ОСОБА_3. у сторін відсутні матеріальні претензії одна до одної. У п. 7 наведено перелік осіб, перед якими у товариства є заборгованість. Позивачі до даного переліку не віднесені. У п. 8 визначено, що договір сторони уклали добровільно, на засадах взаємопорозуміння, без будь-якого фізичного чи психологічного примусу (том 1 а. с. 149-152).

28 березня 2005 року ОСОБА_1., ОСОБА_3. звернулися в Роменський міськрайонний суд з позовом до ТОВ Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" про визнання недійсними рішення зборів засновників даного товариства від 13 грудня 2002 року, їх заяв від 13 грудня 2002 року про вихід із засновників товариства. Рішенням даного суду від 22 грудня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23 лютого 2006 року, у задоволенні позову відмовлено (том 1 а. с. 11-19,20-21).

Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянти не довели тих обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.

Зокрема, ОСОБА_1. та ОСОБА_3. доводили, що вони додатково через касу товариства вносили внески на поповнення обігових коштів для забезпечення діяльності товариства, такої, як проведення ремонту, оплата праці тощо.

Проте, ці обставини не були доведені ними належним чином та заперечуються відповідачами.

Надані в якості доказів документи бухгалтерської звітності не оформлені належним чином, а тому не можуть бути прийняті, як переконливі докази внесення таких коштів.

Відсутні також докази наявності зобов'язань між товариством та позивачами про повернення зазначених коштів, а тому посилання позивачів на ст. ст. 509, 510, 526,530 ЦК України є безпідставними.

Такі зобов'язання повинні бути належно оформлені, визначати права та обов'язки сторін, розмір та строк їх внесення і повернення.

Це ж стосується не лише грошових коштів, на які наполягають позивачі, а й майна переданого ОСОБА_3 за таких обставин.

Що стосується договору від 1 травня 2002 року про спільну діяльність (том 1 а. с. 44), то жодна з його позицій не передбачає повернення майна у грошовому виразі.

Не є підставою для задоволення позовних вимог і висновок судово-економічної експертизи від 30 березня 2007 року (том 2 а. с. 85-89), на який посилаються апелянти.

Відповідно до цього висновку розмір кредиторської заборгованості ТОВ "Фірма "ЕОЛ-М ЛТД" перед ОСОБА_1. та ОСОБА_3. в бухгалтерських документах не визначені.

У висновку експертизи зазначено, що надати категоричну відповідь щодо питання відображення по бухгалтерському обліку коштів, внесених позивачами згідно квитанції до прибуткових касових ордерів, не видається за можливе за відсутністю розшифровки до балансу.

У висновку експертизи зазначається експертом припущення щодо коштів внесених позивачами і на підставі неналежно оформлених бухгалтерських документах. Так, у квитанціях відсутні печатки товариства, підписи службових осіб, як передбачено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року №51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій". Це передбачено було і Інструкцією "Про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку №КО-1 і №М-20, затвердженої наказом Державного Комітету статистики України від 12 серпня 1996 року №508/2948 (п. 2.1).

Також, висновок експертизи не містить даних з приводу наявності зобов'язань між сторонами.

Виходячи з викладеного вище, при розгляді даної справи місцевий суд належним чином з'ясував та перевірив доводи кожної сторони, обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Колегія вважає, що рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі і відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.