ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 червня 2006 р.

№ 9/138

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі філії Калуського РЕМ, м. Калуш

на постанову

від  21.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 9/138 Івано-Франківської області

за  позовом

Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі філії Калуського РЕМ, м. Калуш

до	Закритого акціонерного товариства “Оріапласт”, м. Калуш

про	стягнення 6 511,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –                Понайда Р.І.

від відповідача –            не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2005 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. відмовлено в позові Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі філії Калуський РЕМ до Закритого акціонерного товариства “ Оріпласт” про стягнення 6 511,24 грн. нарахування за перевищення договірних величин електроспоживання в листопаді та грудні 2003 р.

Суд мотивував своє рішення тим, що передбачена ч.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” санкція за споживання електроенергії понад договірну величину, про що зазначено в ст. 27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю і по своїй природі є штрафною.

Строк позовної давності, зазначає суд, щодо стягнення неустойки минув і позивач не звертався до суду із клопотанням про його відновлення і не повідомив суд про причини пропуску строку позовної давності.

Крім того, позивач –ВАТ “Прикарпаттяобленерго”  в порушення умов договору не направляв  відповідачу –ЗАТ “Оріпласт” повідомлень про доведення договірних величин споживання електроенергії у листопаді, грудні 2003 р. та не встановив для споживача договірних величин обсягів постачання.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до вимог Порядку  постачання електричної енергії споживачам та Правил користування електричною енергією споживач у терміни, обумовлені договором, подає енергопостачальній організації відомості про обсяги очікуваного електроспоживання з поквартальним розподілом. Заявлені величини після узгодження з енергопостачальною організацією вносяться до договору. У разі ненадання цих відомостей у встановлений термін обсяги очікуваного електроспоживання на наступний рік встановлюються енергопостачальною організацією на рівні фактичного споживання у відповідний період поточного року.

Відповідачем вищевказані відомості не надавалися, а тому обсяги очікуваного споживання на листопад, грудень 2003 р. виставлені на рівні аналогічного періоду 2002 р.

Крім того, скаржник зазначає, що п’ятикратна вартість електроенергії за перевищення договірних величин не є санкцією в розумінні ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”, а тому немає підстав для застосування скорочених строків позовної давності.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Між Відкритим акціонерним товариством «Прикарпаттяобленерго»в особі Калузького РЕМ та Закритим акціонерним товариством «Оріпласт»11.01.2002 р укладено договір про постачання електричної енергії № 1015 відповідно до умов якого  позивач прийняв на себе зобов’язання постачати електроенергію, а відповідач оплачувати спожиту електроенергію відповідно до умов договору та виконувати інші умови визначені вказаним договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що діючі граничні величини електроспоживання та потужності в години максимального навантаження енергосистеми визначаються та доводяться Електропостачальною організацією односторонньо наступним чином: на підставі даних Додатків №№ 1,2 або додатково завчасно представленої заявки споживача, враховуючи проведену оплату та вимоги діючого законодавства щодо визначення граничних обсягів споживання. Електропостачальна організація доводить письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною даного договору, договірні величини, додержання яких є обов’язковим. Повідомлення про встановлені договірні величини направляються споживачу щомісячно в терміни не пізніше 2 днів до початку наступного місяця –по споживанню електроенергії, не пізніше 15 днів до початку наступного місяця –по споживанню потужності в години максимуму навантаження.

В разі не оформлення таких повідомлень діючими договірними обсягами для відповідного місяця вважаються величини, що встановлені Додатками 1, 2.

Відкрите акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго»в особі Калузького РЕМ просить стягнути з відповідача 6 511,24 грн. нарахувань за перевищення договірних (граничних величин) електроспоживання.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що позивач –Відкрите акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго»в особі Калузького РЕМ в порушення умов договору, не встановив для відповідача –ЗАТ «Оріпласт» договірних величин обсягів постачання, не довів дані величини споживачу. Сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру очікуваного помісячного споживання електроенергії на 2003 рік, всупереч умовам договору.

Відповідно до п. 11 Порядку постачання електроенергії споживачам за підсумками місяця гранична величина споживання електроенергії для споживачів коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її споживання.

Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 13 Порядку постачання електроенергії споживачам та умовами договору, укладеного між сторонами встановлено, що в разі перевищення споживачем (відповідачем) за розрахунковий період договірної величини електроспоживання, він оплачує  електропостачальній організації п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В зв’язку з несплатою відповідачем використаної електроенергії у встановлений договором строк, позивач здійснив коригування граничної величини споживання електроенергії за спірний період, та нарахував п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанції не навели обґрунтування  про наявність чи відсутність підстав для застосування  до правовідносин сторін діючої в період вирішення спору редакції Закону України “ Про електроенергетику” про нарахування споживачу двократної різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії, а також про виключення з переліку правопорушень в галузі електроенергетики  перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд прийшли до висновку, що п’ятикратна вартість за перевищення договірних величин електроспоживання, є штрафною санкцією, а тому за позовами про її стягнення застосовуються скорочені строки позовної давності передбачені  ст. 258 Цивільного кодексу України.

Судова колегія такий висновок вважає помилковим з наступних підстав.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Виходячи зі змісту цивільного законодавства, порядок нарахування неустойки, може бути різним: у вигляді відсотків від суми несвоєчасного виконання або неналежного виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, порядок нарахування неустойки напряму залежить від суми невиконаного  або неналежним чином виконаного зобов’язання, в той час як п’ятикратна вартість за перевищення договірних величин електроспоживання нараховується на одиницю продукції, виражається у ціновому показнику і не може бути виражена певною сумою невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що передбачена ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та п. 7.26 Правил користування електричною енергією п’ятикратна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної (граничної) величин електричної енергії, а також п’ятикратна вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною (граничною) величиною потужності не є видом забезпечення виконання зобов’язань споживача електроенергії, а є самостійною майновою відповідальністю споживача, що передбачена діючим спеціальним законодавством, тому відносно вимог про стягнення п’ятикратної вартості електроенергії застосовується загальний строк позовної давності.

Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи, що є порушенням процесуального законодавства, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

          Переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд другої інстанції на зазначені порушення уваги не звернув.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

Керуючись статтями 1115, 1119, 11110  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2005 у справі  № 9/138  скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області..

          

Головуючий:                                                                              Л.Невдашенко

Судді:                                                                                         М.Михайлюк

   

        Н.Дунаєвська