ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р.
| № 7/607 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон”, м. Київ |
на постанову | від 13.12.2005 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 7/607 м. Києва |
за позовом | Державного науково-виробничого підприємства “Прилади, автоматика, системи”, м. Київ
|
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон”, м. Київ |
про | стягнення 72 000,00 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Якименко М.С., Сушицька А.М., Твердохлебов Є.Г.
від відповідача – Дмитриченко М.О., Зінченко А.Д.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2005 р. відмовлено в позові Державному науково-виробничому підприємству “Прилади, автоматика, системи” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон” про стягнення 72 000,00 грн. заборгованості за договором № 78 від 24.02.2004 р.
Суд мотивував своє рішення тим, що п. 2.2 договору виготовлення та постачання кожної партії товарів повинно здійснюватися за умови передплати її вартості у розмірі 50%, тобто зобов'язання позивача щодо виготовлення та постачання партії товарів настають за фактом надходження на його рахунок передоплати.
Однак, зазначає суд, незважаючи на наявність у договорі відкладальної обставини, позивач здійснив виготовлення продукції.
Крім того, сторонами договору не визначено строк виконання зобов'язання по сплаті за виготовлену продукцію.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 р. скасовано рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2005 р., позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон” на користь Державного науково-виробничого підприємства “Прилади, автоматика, системи” грошові кошти у розмірі 72 000,00 грн., державне мито у розмірі 720,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та державне мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 360,00 грн.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що даний договір є договором підряду.
Відповідно до п.4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідач звернувся до позивача з пропозицією призупинити виготовлення реле лише у березні 2005 р., а предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за виконані роботи у січні-лютому 2005 р.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2005 р. залишити без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційний суд помилково дійшов висновку, що спірний договір є договором підряду, оскільки він не містить істотних умов, які повинен містити договір підряду, позаяк зазначений договір є договором поставки, оскільки п. 1.1, п. 1.2, п. 2.3 містить умови поставки реле контролю трифазної напруги.
В договорі, що укладено між сторонами не встановлено зобов'язання відповідача вчинити на користь позивача певну дію (прийняти та оплатити товар) –одну із істотних умов як договору поставки так і договору купівлі-продажу, а тому вказаний договір слід визнати неукладеним.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон»(Замовник) та Державним наукового-виробничим підприємством «Прилади, автоматика, системи»(Виконавець) 24.02.2004 р. укладено договір № 78 відповідно до умов якого виконавець зобов’язується здійснити поставку замовнику реле контролю трьохфазної напруги на протязі 2004 і 2005 років, вартість 120 грн. одного реле.
Замовник –Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон»зобов’язується здійснювати передоплату : перша партія 70%, наступні партії 50 % кожного етапу робіт з урахуванням вартості і кількості реле, яке поставляється на даному етапі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач –Державне науково-виробниче підприємство «Прилади, автоматика, системи»виготовило та поставило відповідачу товар протягом квітня - грудня 2004 р., в свою чергу відповідач прийняв товар та оплатив його вартість.
Позивач, відповідно до умов договору протягом січня та лютого 2005 року виготовив чергову парію продукції, яку готовий був поставити відповідачу, але відповідач вказаний товар не прийняв та відмовився його оплатити, звернувшись 04.03.2005 р. до позивача з проханням призупинити виконання договору у зв’язку із змінами господарської діяльності та зменшенням попиту на товар.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків передбачених законом.
Пунктом 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення передоплати товару не може вплинути на його обов’язок щодо прийняття виготовленого позивачем товару та своєчасного розрахунку за нього.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача із проханням призупинити дію договору 04.03.2005 року, а предметом позову є стягнення заборгованості за січень –лютий 2005 року.
Посилання скаржника на те, що вказаний договір слід визнати неукладеним, до уваги не приймається, оскільки зазначені вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний суд, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 у справі № 7/607 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська