ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р.
| № 35/397 (9/341) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Проектний інституту “Дніпропроектстальконструкція”, м. Дніпропетровськ |
на постанову | від 14.03.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 35/397 (9/341) Дніпропетровської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ
|
до | Відкритого акціонерного товариства “Проектний інститут “ Дніпропроектстальконструкція”, м. Дніпропетровськ
|
про | стягнення 14 433,91 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Козіна А.М.
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2005 р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж до Відкритого акціонерного товариства Проектний інститут “Дніпропроектстальконструкція” про стягнення 14 433,91 грн. плати за перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії в лютому 2004 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача санкцій за перевищення договірних обсягів електричного споживання –7 216,95 грн., витрати по сплаті державного мита –144,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач –ВАТ Проектний інститут “Дніпропроектстальконструкція” фактично перевищив скориговану відповідно додатку № 1 договірну величину електроспоживання.
Відповідач, зазначає суд, оплатив весь обсяг спожитої електроенергії із незначним простроченням, враховуючи зміни в законодавстві, а саме відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Відповідач оплатив весь обсяг спожитої електроенергії із незначним простроченням, доказів того, що позивачу завдані збитки внаслідок понад договірного споживання суду не надано, а тому суд вважає за можливе зменшити санкцію до двократного розміру.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2005, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: «Стягнути з відкритого акціонерного товариства Проектний інститут «Дніпропроектстальконструкція»на користь відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»14 433,92 грн. підвищеної плати за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 144,34 грн. витрат по справі і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що передбачена ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та пунктом 7.26 Правил користування електричною енергією п’ятикратна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної (граничної) величини не є штрафною санкцією у розумінні статті 230 Господарського кодексу України, а є самостійною майновою відповідальністю споживача, яка передбачена спеціальним законодавством, а тому до неї не можуть застосовуватися положення ст. 233 Господарського кодексу України.
Невірне застосування судом першої інстанції ст. 233 ГК України призвело до прийняття неправильного рішення в частині зменшення розміру суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичним обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (Енергопостачальна компанія) та Відкритим акціонерним товариством Проектний інститут «Дніпропроектстальконструкція»(Споживач) 24.03.2003 р. укладено договір № 1562 про постачання електричної енергії для споживачів Дніпропетровської області відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує спожиту електроенергію.
Пунктом 3.1 договору визначено, що для визначення обсягів фактично спожитої електроенергії споживач зобов’язаний знімати показання розрахункових приладів обліку та подавати їх значення енергопостачальнику за встановленою формою. Графіки зняття показань лічильників та порядок їх подання енергопостачальнику визначені в додатку ІІ.
Порядок розрахунків за спожиту електроенергію регулюється розділом 4 договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 4.1 споживач зобов’язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії у вигляді передоплати виключно коштами.
Споживач вносить передоплату за активну електричну енергію в такому порядку: до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим.
За умовами укладеного договору відповідач прийняв на себе зобов’язання у разі споживання електроенергії понад обсяг, що обумовлений цим договором на розрахунковий період, сплачувати енергопостачальнику повну вартість спожитої електричної енергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним тарифом, а також здійснювати оплату через застосовану санкцію за таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів з моменту отримання рахунка енергопостачальника.
Повідомленням про встановлення договірних (граничних) величин споживання електроенергії від 31.12.2003 р. №585/44 ВАТ «Дніпропроектстальконструкція»за розрахунковий період з 05.02.2004 по 05.03.2004 договірна величина споживання електроенергії встановлена в обсязі 52 000 кВт/год.
Повідомленням від 29.03.2004 № 3-49 для відповідача була скоригована гранична величина споживання до рівня своєчасної оплати – 25 866 кВт/год. та складено акт про споживання електричної енергії понад граничну (договірну) величину в якому зазначено, що перевищення скоригованих величин споживання електроенергії склало 18 983 кВт/год, на оплату виставлено рахунок на суму 14 433,91 грн., який вручено відповідачу.
В порушення умов договору відповідач не сплатив зазначеної суми, а тому енергетична компанія на підставі Правил користування електричною енергією, Порядку постачання електричної енергії споживачам, договору за підсумками розрахункового періоду скоригувала відповідачу договірну (граничну) величину споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за розрахунковий період та на підставі ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», договору про постачання електричної енергії, Правил та Порядку нарахувала відповідачу до сплати п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної (коригованої) величини споживання електричної енергії.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції зазначили, що санкція щодо п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини за споживання електричної енергії понад договірну величину зменшена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику»від 23.06.2005, що набрав чинності 23.07.2005 р., але дія зазначеного закону не поширюється на спірну правовідносини, оскільки зазначений закон не місить вказівки щодо зворотної дії.
Однак, колегія судді не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки у зв’язку з набранням з 23.07.2005 р. чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику», відповідно до якого ч.5 ст. 25 Закону передбачає стягнення з споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії.
Частиною 2 ст. 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В даному випадку Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику»пом’якшує відповідальність за споживання електричної енергії понад договірну величину і до спірних правовідносин в даній справі слід застосовувати положення вказаного закону.
Місцевий та апеляційний господарські суди, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за перевищення ліміту активного споживання, не в повному обсязі дослідили обставини справи, не врахували, що у зв'язку з набранням з 23.07.2005 чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”, відповідно до якого ч.5 ст. 25 Закону передбачає стягнення з споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії, то відповідно до ст. 58 Конституції України, ч.2 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин необхідно застосувати положення вказаного законну, як такого, що пом’якшує відповідальність відповідача.
Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи, що є порушенням процесуального законодавства, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд другої інстанції на зазначені порушення уваги не звернув.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2005 у справі № 35/397 (9/341) скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області..
Головуючий: Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н. Дунаєвська