Справа № 1-84

                                 2011 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 січня 2011 року                          Оболонський районний суд м.Києва

          в складі: головуючого-судді         -                              Мамонтової І.Ю.

     при секретарі           -                              Рахуба І.Л.

     за участю прокурора           -                              Юрлової О.О.

     за участю потерпілого                                         -                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:

-   31.01.1986 року вироком Мінського районного суду м.Києва за ст.215-3 ч.1 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України звільнений від відбування покарання строком на два роки;

 -    03.12.1986 року вироком Мінського районного суду м.Києва за ст.ст.140 ч.2, 141 ч.2 КК України, із застосуванням ст.ст.42, 43 КК України, до 6-ти років позбавлення волі, з конфіскацією майна; звільнений з місць позбавлення волі 15.08.1991 року по відбуттю строку покарання;

-     26.10.1993 року вироком Залізничного районного суду м.Києва за ст.194 ч.1 КК України до 2- років виправних робіт з утриманням 20% заробітної плати в дохід держави;

-     18.06.1998 року вироком Мінського районного суду м.Києва за ст.140 ч.3 КК України до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна; звільнений з місць позбавлення волі 25.09.2001 року по відбуттю строку покарання;  

-     20.07.2004 року вироком Подільського районного суду м.Києва за ст.ст.185 ч.3, 263 ч.1 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі; звільнився з місць позбавлення волі 27.03.2007 року УДО на не відбутий строк 6 місяців 10 днів;

у вчиненні злочину,  передбаченого ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України

У  С Т А Н О В И В :  

20.05.2010 року близько 15.35 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись по АДРЕСА_2, намагався повторно відкрито викрасти чуже майно, яке належало потерпілому ОСОБА_1, але свій намір до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, а саме ОСОБА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через відчинене переднє ліве вікно мікроавтобусу «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_1, витягнув гроші в сумі 284 грн., які належали потерпілому ОСОБА_1. Коли ОСОБА_2 почав відходити з місця вчинення злочину, його дії помітила ОСОБА_3, яка голосно повідомила про це потерпілого. ОСОБА_1 почав переслідувати ОСОБА_2 та голосно просив останнього зупинитись, але ОСОБА_2, не дивлячись на те, що його дії відкрито, намагався з викраденими грошима залишити місце вчинення злочину, але був затриманий працівниками міліції.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України не визнав. Суду показав, що дійсно 20.05.2010 року у денний час він, будучи випивши, проходив біля мікроавтобусу та через відчинене вікно побачив гроші. Він просунув руку у вікно та забрав гроші. Вважає, що його дії були таємні, тому, що ніхто не бачив, як він забирав гроші. Також він не чув крики свідків та потерпілого. Через деяку відстань його затримали працівники міліції, але до цього він скинув гроші.

Потерпілий ОСОБА_1  суду показав, що він працює водієм маршрутного таксі. 20.05.2010 року у денний час він припаркував свій автобус «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_1, вийшов з нього та відійшов на деяку відстань. Вікно автобусу з боку водія залишилось трохи відкритим. Він почув голосний крик диспетчера ОСОБА_3, яка залишилась в автобусі, про те, що вкрали гроші. Він побачив незнайомого чоловіка, як потім з’ясувалось, це був ОСОБА_2, який біг від автобуса. Він побіг за ОСОБА_2 та голосно закричав «стій». Крім нього крик ОСОБА_3 почули і інші водії автобусів та деякі з них також побігли за ОСОБА_2, але той, хоча і чув їх крики, не зупинився, а продовжував тікати з грошима. Потім ОСОБА_2 викинув по дорозі гроші та його затримали працівники ДАІ. Він (ОСОБА_1) частину грошей зібрав на дорозі, а частину грошей, яку вилучили у ОСОБА_2, йому повернули працівники міліції. Матеріальних претензій до підсудного не має, але вважає, що той повинен знаходиться у місцях позбавлення волі.  

Із показань свідка ОСОБА_3 (а.с.31-32), які вона давала на досудовому слідстві та які були оголошені та перевірені у судовому засіданні, убачається, що вона працює диспетчером АТП. 20.05.2010 року біля 15.30год. до зупинки «Діагностичній центр» по АДРЕСА_2, під’їхав на автобусі ОСОБА_1, який вийшов та відійшов від автобусу. За мить вона побачила, як невідомий їй чоловік через вікно автобусу просунув руку та витягнув гроші. Побачивши це, вона почала кричати ОСОБА_1, що у нього вкрали гроші та той почав переслідувати невідомого. Пробігши метрів 300 невідомий викинув гроші та був затриманий працівниками міліції.  

Із показань свідка ОСОБА_4 (а.с.37-38), які він давав на досудовому слідстві та які були оголошені та перевірені у судовому засіданні, убачається, що він працює зам.ком.взводу ДПС Оболонського ДАІ в м.Києві. 20.05.2010 року близько 15.35год. він разом з працівником ДАІ Замана С.М. виїздили на автомобілі з території відділу ДАІ та почули жіночий голос, який голосно просив зупинитись. В цей момент зі сторони маршрутних таксі, які були припарковані біля будинку АДРЕСА_2, та які знаходились на відстані 10-15 метрів, біг невідомий чоловік, як потім з’ясувалось, це був ОСОБА_2 Він з напарником стали переслідувати того чоловіка на автомобілі та словесно вимагати його зупинитись, на що останній не реагував та продовжував бігти у напрямку будинку АДРЕСА_3. Потім він (ОСОБА_4) вийшов з автомобіля та став переслідувати цього чоловіка пішки, спонукаючи його криком зупинитись. Але цей чоловік, чуючи його крики, не зупинявся і через деяку відстань викинув гроші, а потім був затриманий. Коли він почув крик жінки, то він знаходився в автомобілі на відстані, яка була більше ніж відстань від цієї жінки до ОСОБА_2    

Відповідно до огляду місця події від 20.05.2010 року (а.с.2325) біля першого парадного будинку АДРЕСА_3 були виявлені та вилучені гроші в сумі 64 грн.  

Із протоколів очних ставок від 21.05.2010 року, які були проведені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.33-34), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.35-36), убачається, що потерпілий та свідок стверджують, що вони виявили злочинні дії підсудного, і останній це усвідомлював, однак продовжував тікати з місця події з викраденими грошима.

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_2, суд вважає, що він свідомо не правдиво пояснював про обставини вчиненого ним злочину i розцінює їх одним із засобів захисту  своїх прав і інтересів та намаганням уникнути відповідальності за вчинене.

Показання підсудного ОСОБА_2 в частині того, що він вчинив злочин таємно, а не відкрито, повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_6, які чітко вказують, що вони виявили злочинні дії підсудного, і останній це усвідомлював, однак продовжував тікати з місця події.

Судом не встановлено, що при допитах на  вказаних осіб був здійснений який-небудь тиск з боку слідчих органів. Вказані обставини дають суду підстави судити про правдивість показань потерпілого і свідків та відсутність з їх боку обмови ОСОБА_2, оскільки їх показання цілком узгоджуються між собою та з іншими встановленими об'єктивними фактичними даними.

Відповідно до роз’яснень, які викладені у п.4 Постанови  Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року „Про судову практику в справах про злочини проти власності” дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж

Істотних порушень кримінально-процесуального  закону під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_2 та поставили б під сумнів зібрані по справі  докази, судом не вбачається.

Згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки  в межах пред’явленого йому обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 у судовому засіданні доведена повністю.

           На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_2 кваліфікувати за  ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України, тому, що він вчинив умисні дії, які виразилися у замаху на відкрите викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, але злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання, згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст.67 КК України, суд визнає те, що злочин вчинено особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що підсудний ОСОБА_2 раніше був неодноразово судимий, судимості не погашені у встановленому законом порядку, певних висновків для себе він не зробив та вчинив новий злочин, а також за наявності обставини, яка обтяжує покарання, та за відсутністю пом’якшувальних покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ст.186 ч.2 КК України, з урахуванням вимог ст.68 ч.3 КК України, а саме у виді позбавлення волі, тому що це покарання необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів та не знаходить підстав для застосування щодо підсудного ст.ст.69, 75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений, судових витрат немає.

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, ОСОБА_2 залишити без змін – взяття під варту.

  Речові докази по справі, а саме гроші в сумі 64 грн. – повернути їх законному володільцю ОСОБА_1.

 Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 12.10.2010 року.

 Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим – протягом п’ятнадцяти діб з моменту отримання копії вироку.

Суддя :                                                                                              І.Ю.Мамонтова