Справа  № 2- 119/ 10

                                                                          Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                       І М  Е  Н  Е  М           У К Р А  Ї  Н  И

              29 листопада   2010 року                                                                                 м. Красилів

              Красилівський   районний  суд  Хмельницької  області  

              в  складі :   головуючого  судді    Чорної Л.М.,

              при  секретарі                                Нахильчук  С.В.,

              з  участю  представників  позивача   адвоката  ОСОБА_1,

             розглянувши  у  відкритому   судовому   засіданні   в  м. Красилові    цивільну  справу  за  позовом   ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 ,  ЗАТ  КБ «Приватбанк»,ОСОБА_6 відділення Хмельницької філії ЗАТ  КБ «Приватбанк» за участю третіх осіб приватного нотаріуса Грибчика Анатолія Мусійовича  про  визнання  правочину недійсним,

                                                               В С Т А Н О В И В:

             в  обгрунтування   заявленого позову позивачі посилаються на те, що 14 лютого 2008 року між відповідачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 відділенням ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, згідно із яким відповідачеві  ОСОБА_5  надано кредит у сумі 60000 (шістдесят тисяч) доларів США на  споживчі  цілі.

    На виконання цього кредитного договору з відповідачем ОСОБА_5 та відповідачами ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір іпотеки будинку від 14.02.2008 р. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Грибчиком А.М.

    Однак, правочин по укладанню та посвідченню договору іпотеки є недійсним, тому що в момент вчинення   його сторонами були  порушені вимоги ч.б  ст. 203 Цивільного Кодексу України, а  саме правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх неповнолітніх дітей.

    У будинку, відносно якого укладено договір іпотеки, крім позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_5  були  зареєстровані  двоє  дітей: позивачів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1   та   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

    На момент укладання првочину позивач ОСОБА_8 був тимчасово знятий з реєстрації, оскільки він  навчається  у  вищому  навчальному  закладі у  м. Києві  на  денній  формі  навчання, а  донька ОСОБА_4 з вересня 2008 року також була тимчасово знята з реєстрації, оскільки була зарахована студенткою денної форми  навчання   Подільського   державного   аграрно-технічного університету, де тимчасово проживає та зареєстрована до 01.07.2013 року  у студентському  гуртожитку у м Кам’янці –Подільському. Іншого постійного житла у ОСОБА_5 та ОСОБА_4, крім  того, яке  передане  в іпотеку немає.

      Згоди позивача ОСОБА_3 на укладення договору іпотеки ніхто не питав ,а позивач   ОСОБА_4  взагалі  на  момент  укладання  і   посвідчення  правочину  була  неповнолітньою і при посвідченні цього договору нотаріус повинен  був  згідно  ст.ст. 71, 224  ЦК  України витребувати дозвіл органу опіки та піклування, тому що  ця  угода  протирічить інтересам  неповнолітньої дитини.

     Представники ЗАТ КБ «Приватбанк» при укладенні кредитного договору не витребували довідки  про всіх членів сімї, які мають право на житло у домі, а  приватний нотаріус Грибчик А.М., посвідчуючи правочин, не пересвідчився у дотриманні всіх вимог цивільного законодавства і не звернув уваги, що в паспорті ОСОБА_5, який він пред»являв нотаріусу, є запис про неповнолітну дочку  ОСОБА_9.

            В  зв»язку  з наведеним  просять  визнати  правочин по укладенню  та  посвідченню  договору  іпотеки   від  12.02.2008 року   приватним  нотаріусом  Грибчиком А.М. недійсним.

            В  судовому  засіданні   позивачі  підтримали заявлені  вимоги, просять  їх задовольнити.

            Представник  відповідача   позов  не  визнав, суду пояснив,  що  при   укладанні  договору   іпотеки    позивачі  зазначали, що в  будинку  ніхто  окрім  них  більше  не  зареєстрований  і  не  проживає, тому  питання  про  неповнолітніх  дітей  не піднімалось, що  стверджується  заявою  позивачки   ОСОБА_2, яка  давала  згоду  на передачу  спірного  будинку  в  іпотеку, як  об»єкта  спільної  сумісної  власності  подружжя, в  інтересах  сім»ї  і  на  умовах   вигідних для  сім»ї.  

            Заслухавши пояснення  сторін, дослідивши  матеріали справи, суд находить позов  не  підлягаючим   задоволенню,  оскільки,  як  передбачено ст. 55  ЗУ «Про  банки  і  банківську  діяльність» відносини   банку  з  клієнтом   регулюються  законодавством України , норматино-  правовими  актами   Національного  банку  України   та   угодами  (договором)  між  клієнтом  і  банком.

            Згідно  ст. 627 ЦК  України, а  також  ст. 6 ЦК  України  сторони є вільними   в  укладенні   договору, виборі   конрагента  та  визначені  умов  договору  з  урахуванням  вимог цього  кодексу, інших  актів  цивільного   законодавства, звичаїв  ділового  обороту, вимог   розумності  та  справедливості.

Договори  про  надання  кредиту укладаються  на  власний  розсуд  кредитодавця  і  позичальника  та  з  урахуванням  вимог цивільного  та  банківського законодавства,  статті 11  ЗУ « Про захист  прав  споживачів»  та  Правил  надання   банками України   інформації   споживачу  про  умови   кредитування  та  сукупну  вартість  кредиту, затверджених постановою  Правління  Національного банку  України  від  10.05.2007 р.  № 168.      

           Як  встановлено  в  судовому  засіданні  відповідач  ОСОБА_5 на  свій   ризик та  вибір  уклав   з  ОСОБА_6  відділенням  ЗАТ  КБ «Приватбанк»  кредитний  договір,  згідно  якого отримав  кредит  в  сумі   60 000 дол. США  на  споживчі   цілі.

Для  забезпечення  укладеного  кредитного  договору  з  відповідачем  ОСОБА_5 було  укладено  також  договір  іпотеки згідно якого Іпотекодавець передав  в  іпотеку  належний  йому  житловий  будинок  в  АДРЕСА_1, який   належить  ОСОБА_5  на   підставі  свідоцтва  про  право  власності  на  нерухоме  майно  САВ № 064520  виданого  10.02.2008р. Волицькою  сільською  радою  згідно  рішення   № 9  від  26.01.2007 року.

При  посвідченні  іпотечного  договору   приватним   нотаріусом   Грибчиком А.М. було  отримано  згоду  дружини  Іпотекодавця  ОСОБА_2, позивачки  по  справі, що  не  заперечується   самою  позивачкою  та   визнається   іншими  сторонами  по  справі.

В  даній  згоді   ОСОБА_2  зазначає, що  будинок  і  земельна  ділянка є  спільною  сумісною  власністю  її  та   ОСОБА_5, про право  дітей   на  вказаний  будинок  і земельну  ділянку   подружжя   ОСОБА_5  не  вказує.  Відсутність  прав  дітей  на  іпотечний   будинок  та  земельну  ділянку  підтверджує   також  довідка   сільської  ради   про  склад  сім»ї  ОСОБА_5  № 110, яка  надавалась   відповідачем  ОСОБА_5  банку  при  оформленні   договору  іпотеки.

На  момент   укладання   договору   іпотеки   дочка   позивача  ОСОБА_4 дійсно   була неповнолітньою,  однак  вона   була  зареєстрована  в  житловому   будинку   дідуся  ОСОБА_10,  що  стверджується   випискою  з  особового  рахунку  по  АДРЕСА_2, де власником  двору є ОСОБА_10, тому  посилання  позивачів  на   порушення  ст. 203 ч.6 ЦК  України є  безпідставними.

Прописка  дітей  подружжя  ОСОБА_10, які  на  момент  пред’явленні  позову  є  повнолітніми,  в  іпотечному  будинку  після  укладення  договору  іпотеки, значення  для  дійсності укладеного  договору   не має.

              В  зв’язку  з  наведеним  у  задоволенні  заявлених  вимог  позивачам   необхідно  відмовити.      

              Керуючись   ст.ст. 10,60, 212-215  ЦПК України, ст. 203 ч.6 , 215 ч.1, 224, 71 ЦК України ,ст. 55  ЗУ «Про  банки  і  банківську  діяльність», статті 11  ЗУ « Про захист  прав  споживачів»  та  Правил  надання   банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених   постановою   Правління   Національного  банку  України  від  10.05.2007р.  № 168, суд,

В И Р І Ш И В :

               В  задоволенні  позову  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5,   ЗАТ  КБ «Приватбанк»  ОСОБА_6 відділення Хмельницької філії ЗАТ  КБ «Приватбанк» за участю третіх осіб приватного нотаріуса Грибчика Анатолія Мусійовича  про  визнання  правочину  недійсним  відмовити.

             На  рішення   може   бути   подана  апеляція   до  Хмельницького  апеляційного  суду   протягом  10   діб  з дня   його    винесення.  

             Суддя