печерський районний суд міста києва

Справа № 2-472/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого -         судді     Степанової О.С.,

при секретарі -         Соколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Києві цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»  про визнання недійсною додаткової угоди та зарахування платежів в рахунок погашення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Приват Банк" в особі Печерської філії ПАТ КБ "Приват Банк" м. Києва, в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 04.09.2008 року до договору про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року та зарахувати всі платежі сплачені позивачем по додатковій угоді за комерційним курсом в доларах США в рахунок погашення договору №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що  22.02.2008 року між сторонами було укладено договір про іпотечний кредит №К3МОG40000003641, згідно з умов якого банк надав позивачу кредит в сумі 416 333,25 грн. строком до 22.02.2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних. Умови вказаного договору позивачем виконувалися належним чином. 04.09.2008 року між ОСОБА_1  та представником Печерської філії ПАТ КБ "Приват Банк" м. Києва було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року відповідно до п.2.1.1 та п.8.1 банк зобов’язується надати кредит на строк з 04.09.2008 року по 22.02.2027 року у розмірі 88 635,37 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць. Згідно умов додаткової угоди позивач повинен сплачувати позивачу кошти виходячи з курсу долара США на момент сплати. Такий спосіб позивачу було рекомендовано працівниками банку, через те, що за їх словами кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше аніж кредитні ресурси в українській гривні, при цьому працівники відповідача усвідомлювали той факт, що розрахунки для ОСОБА_1 по додатковій угоді будуть ризикованішими та  значно більшими. Разом з тим, наданий позивачу 22.02.2008 року кредит носить цільовий характер та був виданий у гривні для сплати вартості квартири по договору купівлі-продажу. Посилаючись на ст. 99 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 524, 533, 627 ЦК України, положення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 35 ЗУ «Про Національний Банк України», позивач вважає, що  умови додаткової угоди є несправедливими, а сама додаткова угода носить зловмисний фіктивний характер з боку кредитодавця і укладена в порушення норм ЦК України а також ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: річна ставка для позивача по додатковій угоді складає 14,04% у іноземній валюті, в той же час згідно кредитного договору №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року сума ставки складала 15% у гривні. На день укладання кредитного договору курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., в той же час на сьогоднішній день зазначений курс становить 1 USD = 7,90 грн. Отже на думку позивача, існує істотна зміна фінансового становища позивача в сторону погіршення, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором. Також у додатковій угоді  вписані вкрай несправедливі умови відповідальності для позичальника, а саме штрафні санкції, пеня. Угода також не містить в розділу «форс мажорні обставини». Всупереч вимог п.8.1 додаткової угоди кошти в сумі 88 635, 37 доларів США взагалі не було перераховано на рахунок позичальника, що також підтверджує фіктивність додаткової угоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених в ньому. Також позивач в судовому засіданні не заперечив той факт що він погодившись змінити валюту кредиту за  договором про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року 04.09.2008 року уклав  з ПАТ «Приват Банк» додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, позов підтримав повністю з  підстав наведених в ньому. В додаткових поясненнях до позову, представник позивача звернув увагу суду на те, що позивач до кінця осені 2008 року сумлінно виконував умови кредитного договору з урахуванням умов додаткової угоди; потім почалася криза, позивач лишився роботи та заробітку; до весни 2009 року позивач в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплачував по 240 доларів США в місяць, а після – по 60 доларів США; крім того, позивач має зарплатну карточку, з якої банк постійно знімає всі суми в рахунок погашення заборгованості по договору. Представник позивача вважає, що додаткова угода  є новою кредитною угодою, разом з тим, кошти за даною угодою саме в доларах США позивачу видані не були. Крім того,  відповідач  звернувся до Броварського суду з позовом до позивача про стягнення коштів за кредитним договором та виселення. На думку позивача додаткова угода є фіктивною, також у зв’язку з тим що кошти  позивачу не передавалися, а останній лист додаткової угоди виготовлений іншим способом ніж всі інші листи додаткової угоди.

Представник ПАТ КБ "Приват Банк" – Каракоця О.В., в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, оскільки під час укладення додаткової угоди сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору; підвищення курсу долара США не є підставою для визнання договору недійсним; на момент укладення додаткової угоди банк мав генеральну ліцензію згідно якої останній має право на надання кредитів в іноземній валюті, в той час наявність індивідуальної ліцензії у банку для надання кредиту в іноземній валюті враховуючи положення чинного законодавства України не потребує.

З'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 22.02.2008 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач надав позивачу кредит в сумі 416 333,25 грн. строком до 22.02.2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних.

04.09.2008 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №№К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року (далі - Додаткова угода).

Факт підписання Додаткової угоди від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1, позивач та його представник не оспорювали.

Згідно п.1.1 Додаткової угоди, банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку чи/або перерахуванням його на рахунок, зазначений в п.8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 8 цього договору.

Згідно п.8.1 Додаткової угоди, банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом  перерахування на рахунок №29091050023303 на строк з 04.09.2008 року по 22.02.2027 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 88 635,37 долари США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 04.09.2008 року залишок заборгованості до Договору про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року складає 418 358,94 грн., що еквівалентно 88 635,37 доларів США. Періодом сплати вважати "22" число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.3.1 та п.3.3, винагороди розраховані відповідно до п.1.1,п.3.6 цього договору. Погашення кредиту проводиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту, який розраховується згідно залишку заборгованості за кредитом станом на 04.09.2008 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечив той факт що він погодившись змінити валюту кредиту за  договором про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року 04.09.2008 року уклав  з ПАТ «Приват Банк» додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №К3МОG40000003641 від 22.02.2008 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 після підписання Додаткової угоди здійснював часткове погашення заборгованості за Кредитним договором з урахуванням умов Додаткової угоди, дана підтверджується копіями квитанцій доданих до позову позивачем (а.с.24-35) та не заперечувалася позивачем та його представником у суді.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.     Згідно ст. 203 ЦК України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи в у суді позивачем та його представником не доведено, а судом не встановлено, недотримання сторонами положень ч.1 – ч.3, ч.5 та ч.6 ст. 203 ЦК України, в момент підписання сторонами Додаткової угоди.

Так, під час розгляду справи, судом не встановлено порушень зі сторони ЗАТ КБ «ПриватБанк», під час укладення Додаткової угоди, положень ст. 99 Конституції України, ст.ст. 3, 533, 524 ЦК України, положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», та інших нормативно-правових актів, на які посилається позивач в своєму позові.

Доказів невиконання п.8.1 Додаткової угоди відповідачем, суду надано не було.

Підвищення курсу долара США не є підставою для визнання укладеної між сторонами Додаткової угоди недійсною, як і те що остання сторінка Додаткової угоди виготовлена іншим способом аніж всі інші листи Додаткової угоди.

Пояснення представника позивача з приводу спору між сторонами про стягнення заборгованості за Кредитним договором з урахуванням умов Додаткової угоди, суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не стосуються предмету спору.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що на момент укладення Додаткової угоди сторонами угоди було повністю додержані вимоги, які в силу ст.203 ЦК України являються необхідними для чинності правочину. Так, волевиявлення учасника правочину ОСОБА_1 було вільним і відповідало його внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і зміст  Додаткової угоди не суперечить ЦК України,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. При таких обставинах власні дії  ОСОБА_1, що виразилися у підписанні Додаткової угоди; дачі згоди на перерахунок кредитних коштів з гривні у долари США та подальше користування ними відповідно до умов Додаткової угоди; здійснення часткового погашення кредиту та усіх передбачених кредитним договором виплат, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеного ним правочину та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цим правочином.  

Правових підстав для зобов’язання відповідача зарахувати всі платежі сплачені позивачем по додатковій угоді за комерційним курсом в доларах США в рахунок погашення боргу по договору про іпотечний кредит №К3МОG 40000003641 від 22.02.2008 року (без урахування умов Додаткової угоди), судом теж не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1  та необхідність відмови в їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 99 Конституції України, ст.ст. 3, 203, 215, 533, 524 ЦК України, положення Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 10, 57 - 60, 88, 174, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»  про визнання недійсною додаткової угоди від 04.09.2008 року до договору про іпотечний кредит №К3МОG 40000003641 від 22.02.2008 року та зобов’язання зарахувати всі платежі сплачені позивачем по додатковій угоді за комерційним курсом в доларах США в рахунок погашення боргу по договору про іпотечний кредит №К3МОG 40000003641 від 22.02.2008 року, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга  подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя