Справа №22-ц-725/06                                      Головуючий в 1 інстанції: Шептицька Н.В.

Категорія : 28                                                                                   Доповідач: Подолюк В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"18"серпня 2006 року                                                                             місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Сівчука Є.І.,

суддів: Здрилюк О.І., Подолюка В.А.,

при секретарі Ліник Т.В., з участю : позивача: ОСОБА_1.,

представника позивача: ОСОБА_2.,

відповідача: ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1. на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із зазначеною позовною заявою, покликалась на те, що вона 24 січня 2006року уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_7. та стала власником квартири АДРЕСА_1 Крім того позивачка зазначає, що вона оформила всі правовстановлюючі документи на дану квартиру, в якій проживають відповідачі і не бажають звільнити займане приміщення, чим вважає, що стало предметом спору та звернення до суду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року в позові ОСОБА_1. доОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6. про виселення - відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини що мають значення для справи, порушив чинне цивільне процесуальне законодавство, та невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволенню не підлягає виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.01.2006 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач ОСОБА_1. є власником кв.АДРЕСА_1.(а.с. 5-14).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, а саме з копії постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 20.10.2005р., довідки ТзОВ « Мавексрембуд» від 13.08.2004р., довідки ТзОВ «Мавексрембуд» лтд від 15.02.2005р., гарантійного листа ЗАТ «ЛН», від 12.04.2006р житлове приміщення по вул. Сагайдачного, 1 в м.Луцьку належить ЗАТ «Лізінг-нерухомість» і має статус гуртожитку ( а.с. 46-47,49-51).

Зокрема, довідкою виданою ОСОБА_4 від 13 .08.2004р. стверджується, що він дійсно працював в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні «Волиньрембуд» і йому було надано житло в вище зазначеному гуртожитку км. 73,75,76 з 30 січня 1987 року , зі згоди директора ЗАТ «ЛН» сім'я ОСОБА_4 була переселена в кв. АДРЕСА_1 де і проживає по даний час ( а.с.48, 53-54).

Відповідно до глави 4 ЖК України відповідачі набули право користування жилим приміщенням в гуртожитку по АДРЕСА_2 належним чином і можуть бути виселенні лише з наданням іншого жилого приміщення , відповідно до п.41 Положення про гуртожитки.

Отже, виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини справи і давши їм належну оцінку, прийшов до вірного висновку, що підстав для виселення відповідачів із займаного приміщення без надання іншого жилого приміщення не знайдено.

Твердження апелянта про неповне з'ясування обставин справи та те, що відповідачі самовільно зайняли житлове приміщення й перешкоджають власнику ним користуватись є безпідставними і не стверджуються жодними доказами, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції чинного цивільного процесуального законодавства та норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.