Справа № 22-Ц-752/06                                                      Головуючий у 1 інстанції - Дильний Г.М.

Категорія -33                                                 _____     Доповідач - Александрова М.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

2006 року серпня 17 дня                                                                       місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської

області в складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

суддів Свистун О.В., Шевчук Л.Я.

при секретарі Савчук О.В

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про

розірвання шлюбу та поділ майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача

на ухвалу Іваничівського районного суду від ЗО травня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач -ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Іваничівського районного суду від ЗО травня 2006 року про затвердження мирової угоди, а справу направити на новий розгляд.

Зазначеною ухвалою суду першої інстанції затверджена мирова угода , за якою позивач ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги , відмовившись від вимог про розірвання шлюбу з ОСОБА_2. Спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 поділена в слідуючому порядку: ОСОБА_2 виділено кімнату № 5 площею 9.5 кв.м., вартістю 9354 грн.46 коп. та визнано за ним право власності на дану кімнату; ОСОБА_1 виділено кімнату № 2, площею 12,3 кв.м, вартістю 12111 грн. 56 коп., кімнату № 3 площею 8,5 кв. м., вартістю 8369 грн. 78 коп., кімнату № 4 площею 15.4 кв.м., вартістю 15164 грн. 07 коп. та визнано за нею право власності на вказані кімнати; кухня № 7 площею 10,8 кв.м., коридор № 1 площею 14,6 кв. м., ванна кімната № 8 площею 4,3 кв. м, вбиральня № 9, кладова № 10 площею 2, 2 кв.м., веранда № І площею 10.7 кв.м, залишені у спільному користуванні.

Провадження у справі закрите.

Позивач вважає, що судом порушено норми матеріально та процесуального права. Крім того, затверджена судом мирова угода порушує його права.

Судом першої інстанції встановлено, що укладена сторонами мирова угода не протирічить діючому законодавству.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нової ухвали, а справа - направленню на розгляд з наступних підстав.

2

Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

В порушення наведеної норми закону, судом взагалі ніяким чином не перевірено, чи відповідають умови затвердженої ним мирової угоди вимогам законодавства.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Виходячи зі змісту п . 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства , що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" при поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Однак, визнавши за сторонами право власності на кімнати у спірній квартирі, суд не з'ясовував питань вказаних у вищезазначених постановах.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було заявлено клопотання про визнання мирової угоди, а лише про закриття провадження у справі, однак суд з власної ініціативи затвердив мирову угоду.

Разом з тим, при відмові позивача від вимог про розірвання шлюбу, суду необхідно було вирішити питання про закриття у цій частині провадження у справі на підставі п. З ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В зв'язку з вказаними порушеннями норм процесуального права, у відповідності з п. 2 ст. 312 ЦПК України оскаржувану ухвалу слід скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у визнанні мирової угоди, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України , колегія суддів

У ХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Іваничівського районного суду від 30 травня 2006 року в даній справі скасувати і постановити нову ухвалу.

У визнанні мирової угоди, укладеної ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відмовити.

Справу направити на розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: