АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" серпня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Сівчука Є.І.,
суддів: Здрилюк О.І., Подолюка В.А.,
при секретарі Антонюк О.В., з участю : позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
4 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеною позовною заявою, покликалась на те, що 30 червня 2005 року на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, куди вона прийшла оглянути частину будинку, що продавалась, покусала собака службової породи. В результаті чого їй були заподіяні тілесні ушкодження, в зв'язку з якими понесено витрати на лікування у розмірі 618грн. 61 коп., а також внаслідок сильного стресу та перенесеного фізичного болю, заподіяна моральна шкоду в сумі 1700грн., що і просила стягнути з відповідача.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2006 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2006 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив чинне цивільне процесуальне законодавство, та невірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу із зазначеними вимогами та відповідача ОСОБА_2, який не визнав апеляційну скаргу, й просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволенню не підлягає.
Відповідно ч.7 ст.319 ЦК України, діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом першої інстанції встановлено, що собака відповідача належним чином зареєстрована, є непородиста і не відноситься до службових собак і собак бійцівських порід, а також зроблені всі відповідні прививки (а.с. 33).
Справа №22-ц-784/06 Головуючий в 1 інстанції: Іщук Л.П.
Категорія : 17 Доповідач: Подолюк В.А.
Крім того, як вбачається з письмових матеріалів справи, що відповідач тримає свою собаку на прив'язі і дана територія є огородженою, а також про наявність собаки АДРЕСА_1висить попереджувальна табличка, а тому собака відповідача утримується згідно з Правилами тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затвердженими Наказом Міністерства житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року (далі -Правила ), які діють і на даний час. Пунктами 2, 3 Правил передбачено, що власники собак, котів і хижих тварин зобов'язані суворо дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання при умові обов'язкового забезпечення безпеки людей. Дозволяється тримати собак у населених пунктах у вільному вигулі на ізольованій, добре обгородженій території на прив'язі або без неї. Крім того, згідно пункту 6 Правил до обов'язків власників собак відноситься : тримати сторожових собак на прив'язі і спускати їх з прив'язі лише в закритих дворах, що виключають можливість втечі; про наявність собак застерігати написом.
Відповідно ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини та згідно змісту ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З показів свідка ОСОБА_3 при апеляційному розгляді справи слідує, що попереджувальної таблички про наявність собаки у дворі відповідача на час події вона не бачила, а свідок ОСОБА_4, показала, що ствердити однозначно про наявність або відсутність такої таблички саме на воротах господарства відповідача вона не може, що також показала свідок ОСОБА_5.
Показами свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8 стверджується факт наявності попереджувальної таблички про наявність собаки і належного утримання відповідачем собаки , чого не спростувала позивач відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України.
Оскільки собака знаходилась на прив'язі і на огородженій території, чим як вважає колегія суддів, ОСОБА_2 вжив заходів забезпечення безпеки людей, собака не відноситься до бійцівських або службових порід, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачці.
Отже, виходячи з вище викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну оцінку, суд обґрунтовано дійшов висновку, що апелянтом не доведено, що завдано було їй шкоди саме неправомірними діями відповідача внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
А тому, посилання апелянта на ст. 1187 ЦПК України, згідно якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з утриманням службових собак і собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є безпідставними.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції чинного цивільного процесуального законодавства та норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.
Керуючись ст. ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 7 червня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.