УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року           м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Вотьканича Ф.А.,

суддів-Дідика В.М., Кондора Р.Ю.,

з участю прокурора- ГончарукаГ.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією помічника прокурора Тячівського району, який брав участь   у розгляді справи   судом першої інстанції   на постанову судді Тячівського районного суду від 14 березня 2007 року.

Цією постановою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  друженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого заступником директора ДП «Мокрянського

ЛМГ», з вищою освітою, несудимого, підозрюваного у           вчиненні        злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Органом досудового слідства ОСОБА_1. підозрюється в тому, що протягом 2006 року, перебуваючи на посаді директора ДМ «Мокрянського ЛМГ», будучи посадовою особою, вчинив розтрату державних коштів на суму 397 204 гривні 29 копійки, умисно завищуючи вартість лісозаготівельних робіт.

Постанова судді мотивована тим, що доводи викладені в поданні слідчого про необхідність обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту базуються на припущеннях і нічим не обгрунтовані, в той час, як ОСОБА_1має постійне місце проживання, позитивно характеризується, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови та направлення матеріалів на новий судовий розгляд. Посилається на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до особливо тяжких і за який передбачено покарання більше 10 років, а тому є підстави вважати, що він може вплинути на свідків що стане перешкодою у встановленні істини у справі.

Справа: №56/07

Категорія: 10

Головуючий у першій інстанції: Чопик В.В.

Доповідач: Дідик B.M.

2

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію та просив скасувати постанову, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз»яснень, даних в п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв»язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші /менш суворі / запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов»язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК і його належної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. має постійне місце проживання, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, до кримінальної -притягується вперше, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей і органом досудового слідства не наведено жодної підстави для того, щоб вважати що менш суворий запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов»язків.

Питання про обрання підозрюваному ОСОБА_1. запобіжного заходу суд першої інстанції вирішив з врахуванням вимог ст.ст. 148,150 КПК України, а обставини на які посилається прокурор в апеляції не можуть бути підставою для визнання ухваленої постанови незаконною чи необгрунтованою.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляцію помічника прокурора Тячівського району залишити без задоволення, постанову Тячівського районного суду від 14 березня 2007 року, якою відмовлено в обранні запобіжний захід у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1 - без змін.