Справа №2-141-2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Селидове                                                                                         20 квітня 2007р.

Селидівськоий міський суд Донецької області в складі

·  головуючого судді                        Владимирської І.М.

·  при секретарі                                 Холстінкіній В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до суду про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло. В попередньому судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила суд визнати свідоцтво про право власності на житло недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в теперішній час позивачеві стало відомо, що в лютому 1997 року її батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватизували квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, на себе та на позивача, без її дозвілу та без її відома. Службою приватизації державного житлового фонду ПО „Селидіввугілля" 7.02.1997 року було видано Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло, згідно якого власниками вищевказаного житла є ОСОБА_3 та члени його родини - дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_4. Однак позивач з 1993 року не мешкала у м. Гірник, оскільки спочатку навчалась в ПТУ №58 м. Донецька, а потім працювала в м. Донецьку і постійно мешкала в м. Донецьк. В місті Донецьку їй була надана квартира. Оскільки вона письмової згоди на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не давала і не була зареєстрована на момент приватизації за цією адресою, просить суд визнати Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло, видане 7.02.1997 року Службою приватизації державного житлового фонду ПО „Селидіввугілля" , недійсним.

В судовому засіданні позивач підтвердила свої позовні вимоги і просила її позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечував.

Третя особа ОСОБА_2 проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала, в судовому засіданні пояснила, що дійсно у 1997 році вони з

2

ОСОБА_3 без дозвілу та без відома своє доньки зробили приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 і на неї. Письмову згоду дочь не давала на приватизацію квартири, на той час вона вже постійно мешкала у місті Донецьк, де і продовжує мешкати до теперішнього часу, працювала у м.Донецьку.

Трет'я особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився належним чином повідомлений про дату та місце слухання справи.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що йому достовірно відомо, що позивач з 1996 року по 1998 рік мешкала постійно з його бабусею ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2, працювала в магазині м.Донецьк.

Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що Службою приватизації державного житлового фонду ПО „Селидіввугілля" 7.02.1997 року було видано Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло( а.с. 13), згідно якого квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_3 та членам його родини- дружині ОСОБА_2та дочці ОСОБА_4. Свідоцтво було видано згідно розпорядження органу приватизації НОМЕР_1 від 7.02.1997 року (а.с.37).

Згідно ст.5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. В судовому засіданні встановлено, що на час приватизації позивач не мешкала за вищевказаною адресою, а постійно проживала в м.Донецьк. Згідно трудової книжки ОСОБА_4 вона з 1996 року постійно працювала на підприємствах м.Донецька, згідно акту №1/8 від 12.02.2007 року, складеного представниками КП „Смолянка", позивач з 1996 по 1998 рік мешкала за адресою АДРЕСА_2. Ці обставини в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5.

Згідно ст.8 Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі.

Судом встановлено, що позивач письмової згоди на приватизацію житла не давала та відповідна заява про це складена не була, що не заперечувала в судовому засіданні ОСОБА_2

Згідно п.11 ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду , вирішуються судом.

На підставі викладеного суд вважає, що Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло було видане з порушенням вимог Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" і тому позовні вимоги

2

обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись   Законом   України   „Про   приватизацію   державного житлового фонду",ст.ст.213-214 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло, видане Службою приватизації державного житлового фонду ПО „Селидіввугілля" 7.02.1997 року на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - недійсним.

Заяву про апеляційне оскарження на рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подано через Селидівський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.