Справа №2-2299/10

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2010 року                                 місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді Стадника І.М.,

при секретарі Барановій О.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Регіональне відділення АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця, про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в районний суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 із залученням до участі в справі третьої особи – Регіонального відділення АТ «ОТП Банк».

В обґрунтування позову посилається на те, що 7 вересня 2010 року між ним і відповідачкою по справі укладено договір завдатку на підтвердження дійсності намірів та виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо укладення з ним в строк до 01.10.2010 року основного договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,10 га, що належить останньому на праві власності, за 110000 доларів США в цілому. Згідно умов даного договору відповідач – продавець отримала від нього в якості авансу за даний об’єкт нерухомості грошові кошти в сумі 14000 доларів США. За умовами договору відповідач також повинна була витратити частину отриманих від позивача коштів на впорядкування правовстановлюючих документів на будинок, оскільки право власності на останній підтверджене свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі рішення Бохоницької сільської ради №182 від 20.10.2008 року, було зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно, сформованим законно діючим на той час ТОВ «Вінницький департамент технічної документації».

В подальшому ТОВ «Вінницький департамент технічної документації» втратило право на ведення державного електронного реєстру прав власності на нерухоме майно і було зобов’язане передати створений ним електронний реєстр органу БТІ, який згідно закону став єдиним уповноваженим державою органом на ведення електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, що в свою чергу викликало необхідність у відповідача в перереєстрації своїх правовстановлюючих документів.

5 жовтня 2010 року між сторонами було укладено в простій письмовій формі основний договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 та земельної ділянки за 110000 (сто десять тисяч) доларів США, що еквівалентно 874500 (вісімсот сімдесят чотирьом тисячам п’ятсот) грн.

На даний час відповідач ухиляється від виконання прийнятого на себе за договором зобов’язання укласти даний договір в нотаріальній формі, усунувши існуючі перешкоди для нотаріального посвідчення договору, а саме – реєстрацію свідоцтва про право власності на будинок в електронному реєстрі прав власності КП «ВООБТІ», замість існуючого у ТОВ «Вінницький департамент технічної інвентаризації».

Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося виконання договору обома сторонами, позивач просить визнати його дійсним та визнати за ним право власності на вказане в договорі нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав на умовах, викладених у позовній заяві і просив задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав і додатково пояснив, що будівництво житлового будинку, який є предметом договору, проведене за рахунок кредитних коштів, не самовільно, а відповідно до встановленого порядку. Пізніше забудовником було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, проте зареєстровано його в компанії, яка згодом втратила право ведення реєстру. Позивач сплатив кредит за відповідачку, і фактично отримав у володіння і користування земельну ділянку, будинок, а тому договір фактично виконаний обома сторонами, проте не може бути посвідчений нотаріально по вині відповідача.

Відповідач ОСОБА_3, якій роз’яснено правові наслідки відповідної процесуальної дії, що передбачені ч. 4 ст. 174 ЦПК України, позов визнала і не заперечує проти його задоволення. Усно в судовому засіданні, а також в письмовій заяві на адресу суду пояснила, що обставини справи, викладені в позовній заяві, відповідають дійсності, позивачем повністю виконано умови договору і матеріальних претензій до нього вона не має.

Представник третьої особи, повідомленої у встановленому порядку про дату, час і місце судового засідання в справі, до суду не з’явився. Суду подана письмова заява від уповноваженого представника РВ АТ «ОТП Банк» про розгляд справи у їх відсутність, щодо задоволення позову покладаються на думку суду. В заяві також вказується на те, що заявлені вимоги стосуються банку в частині права на земельну ділянку, що є предметом спору, з огляду на те, що станом на 23.12.2010 року вона була предметом договору іпотеки з метою забезпечення основного зобов’язання по кредитному договору №CNL-B00/127/2007 від 26.06.2007 року. Однак, 23.12.2010 року погашено заборгованість по вищевказаному кредитному договору по кредитних зобов’язаннях ОСОБА_3 в повному обсязі. З огляду на це правовідносини між банком та ОСОБА_3 припинилися в зв’язку з їх повним виконанням.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи і правовідносини, що їм відповідають.

7 вересня 2010 року, 27 і 28 жовтня 2010 року ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_1 в якості завдатку 7000, 5000 і 2000 доларів США (загалом – 14000 доларів США) за АДРЕСА_1 що підтверджується відповідними розписки, копії з яких долучено до матеріалів справи (а.с. 8).

Як випливає з даних розписок, які є письмовою формою укладення договору завдатку, частина з коштів мала б бути використана відповідачем ОСОБА_3 на впорядкування правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку.

5 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 з однієї сторони (продавець) і ОСОБА_1 з другої сторони (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким продавець продає, а покупець купує житловий будинок з господарськими будівлями за №3, що знаходиться по пров. Архітектурний Гніванське шосе в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області та земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за цією ж адресою.

В договорі купівлі-продажу визначено його сторони, предмет – житловий будинок і земельна ділянка із зазначенням їх технічної характеристики, місця розташування, цільового призначення земельної ділянки; вартість (ціну) продажу – 110000 доларів США, що еквівалентно 874500 гривень; відомості про існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (іпотека на користь банку); умови передачі предмету договору та його прийняття покупцем; набуття права власності на нього та інші зобов’язання сторін.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів даного виду, що передбачені ст. 655 ЦК України, ст. 132 ЗК України.

Відповідно до п. 13 договору продавець взяв на себе зобов’язання в триденний строк з моменту підписання договору укласти даний договір у нотаріальній формі усунувши існуючі перешкоди для нотаріального посвідчення договору, а саме проведення реєстрації свідоцтва про право власності на будинок в електронному реєстрі прав власності проведеної КП «ВООЬТІ», замість існуючого у ТОВ «Вінницький департамент технічної інвентаризації».

Право власності ОСОБА_3 на вищевказані об’єкти нерухомості, а відтак і право їх продажу, підтверджуються свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 22.10.2008 року Бохоницькою сільською радою на підставі рішення від 20.10.2008 року №182, а також державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №674746, виданим Вінницьким районним відділом земельних ресурсів 16 травня 2006 року.

Згідно з частиною 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Приватний житловий будинок садибного типу та господарські споруди по АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 10.10.2008 року.

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 17.10.2008 року №2014) даний акт затверджений.

Разом з тим, рішенням реєстратора КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» від 04.10.2010 року №47 ОСОБА_3 відмовлено в реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв’язку з тим, що заявлене право вже зареєстроване.

Так, станом на 04.10.2010 року згідно даних електронного реєстру прав власності, зазначений об’єкт нерухомого майна зареєстрований Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький департамент технічної інвентаризації» на підставі свідоцтва про право власності САС 344541 від 22.10.2008 року.

Оскільки в подальшому ТОВ «Вінницький департамент технічної інвентаризації» втратило право на ведення електронного реєстру речових прав на нерухоме майно,  проведена ним реєстрація не може бути прийнята нотаріусом при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Крім того, оскільки на земельній ділянці, що виділена для цієї мети, вже зведено і прийнято в експлуатацію житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, виключається окреме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки без укладення договору і переходу у встановленому порядку права власності на житловий будинок.

Державна реєстрація прав відповідно до ст. 19 Закону України «"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"» проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Таким чином, права та охоронювані законом інтереси сторін даного договору не можуть бути захищені інакше як в судовому порядку.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, зокрема договором від 05.10.2010 року, що укладений в простій письмовій формі, і відбулося виконання договору за винятком зобов’язання відповідача здійснити його нотаріальне посвідчення та усунути перешкоди для цього, а тому визнання позову відповідачем слід прийняти, а договір - визнати дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Визнання позову відповідачем не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, зокрема – регіонального відділення АТ «ОТП Банк».

Так, згідно з кредитним договором №CNK-B00/127/2007 від 26.06.2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3, остання передала в якості забезпечення виконання своїх зобов’язань за договором в заставу нерухоме майно – земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

23.12.2010 року заборгованість ОСОБА_3 по вищевказаному договору погашена (як пояснили сторони – необхідну суму грошових коштів відповідно до п. 10-12 договору від 05.10.2010 року вніс саме ОСОБА_1), а тому правовідносини між банком та ОСОБА_3 припинилися у зв’язку з їх повним виконанням.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою.

Вищевикладені норми закону, а також умови договору між сторонами, які відповідають їм, дають суду законні підстави для задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 331, ст. 392, ст. 655 ЦК України, ст. 131-132 ЗК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 174 ч. 4, ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2010року житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 згідно з яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 придбав вказаний будинок та земельну ділянку площею 0,10 га.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374,3 кв. м.; житловою площею 203,9 кв. м., який складається з житлового будинку літ. А – 238,8 кв. м., ганок – 4,3 кв. м., ганок – 4,0 кв. м.; веранда літ. а – 8,9 кв. м., балкон – 3,7 кв. м.; вольєр літ. Б – 8,5 кв. м.; гараж літ. В – 55,5 кв. м., погріб літ. П/В – 15,1 кв. м.; огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, криниця №4, огорожа №5, що належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2008 року, виданого Бохоницькою сільською радою.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 0520680503:05:001:0302, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №674746, виданого 16 травня 2006 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, проте не були присутні під час його проголошення – протягом десяти днів з дня одержання його копії.

Головуючий: