Справа № 11-584/2006 р. Головуючий в 1-й інстанції
категорія ст. 307 ч. 2 КК України Малиш В.В.
доповідач Демченко О.В.
УХВАЛА Іменем України
17 серпня 2006 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Кузюри М.М.
суддів: Демченка О.В., Гром Л.М.
з участю прокурора Павленко О.В.
адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2
підсудного ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 червня 2006 року про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування,-
установив :
Зазначеною постановою суду кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Чернігова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) 15 січня 1990 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова по ст. 215-3 ч.2, 215 ч.1, 42 КК УРСР до 2-х років позбавлення волі;
2) 16 березня 1990 р. деснянським районним судом м. Чернігова по ст. 101 ч.1, 206 ч.З, 42, 42 ч.З КК УРСР до 4-х років позбавлення волі;
3) 4 травня 1995 року Деснянським районним судом м. Чернігова по ст. 140 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі;
4) 5 травня 1998 р. Деснянським районним судом м. Чернігова по ст. 229-6 ч. 1, 45 КК України до 2-х років позбавлення волі
умовно з іспитовим строком в 1 рік, та сплатою штрафу в 170 грн.;
5) 20 липня 1999 р. Деснянським районним судом м. Чернігова по ст. 229-6 ч.2, 43, 14 КК України до 3-х років позбавлення волі зі сплатою штрафу в 170 грн.;
6) 27 грудня 2002 р. Деснянським районним судом м. Чернігова по ст. 307 ч.2, 309 ч.2, 70 КК України ( в ред. 2001 р.) до 2-х років і З-з місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна засудженого, повернута прокурору м. Чернігова для організації додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в скоєнні злочинів за таких обставин:
· 4 січня 2006 р. в м. Чернігові ОСОБА_3 незаконно збув 0,55 грамів особливо небезпечного наркотичного засобу - ацетильованого опію ОСОБА_4.
· 4 січня 2006 р. він же незаконно збув 0, 026 грама ацетильованого опію ОСОБА_4;
· 4 січня 2006 р. він же незаконно збув 0,02 грами ацетильованого опію ОСОБА_5;
· 5 січня 2006 р. ОСОБА_3 незаконно збув 0, 037 грами ацетильованого опію ОСОБА_4;
· 5 січня 2006 р. він же законно збув 0,037 грами ацетильованого опі. ОСОБА_5.;
· 11 січня 2006 р. ОСОБА_3 незаконно збув 0,245 грами ацетильованого опію ОСОБА_4;
· 11 січня 2006 р. він же незаконно збув 0,245 гр. ацетильованого опію ОСОБА_5.;
· 17 січня 2006 р. ОСОБА_3 незаконно збув 0,015 гр. ацетильованого опію ОСОБА_4;
· 17 січня 2006 р. ОСОБА_3 незаконно збув 0,015 гр. ацетильованого опію ОСОБА_5.
· 17 січня 2006 р. в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3 працівниками міліції було виявлено і вилучено 0,069 гамів ацетильованого опію, який він зберігав з метою його збуту.
Ці дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані по ст. 307 ч. 2 КК України.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд у своїй постанові вказав, що органами досудового слідства допущена така неповнота його, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Зокрема, суд вказав не такі недоліки кримінальної справи:
- невідповідність показань свідків, які раніше залучались до розслідування даної справи як поняті, фактичним обставинам справи,
зокрема, фактам підписання ними протоколів про вилучення наркотичних засобів. Це, на думку суду, свідчить про сумнів достовірності усієї доказової бази а тому показання свідків підлягають перевірці.
· не встановлені особи, які підвозили працівників міліції на місце оперативних закупок наркотичних засобів;
· особи, які брали участь в оперативних закупках в якості покупців, показали, що приймали в них участь без власної згоди;
· в справі відсутні дані про заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_3;
· суд поставив під сумнів законність проведення обшуку в помешканні ОСОБА_3, під час якого було знайдено наркотичні засоби;
· судом поставлено під сумнів законність складання окремих процесуальних документів справи.
На постанову суду прокурором, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, подано апеляцію, де поставлено питання про скасування судового рішення як незаконного і повернення справи на новий судовий розгляд в той же суд.
Підсудний ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію, в яких вважав постанову суду законною і обґрунтованою. Наполягав на тому, що показання свідків є суперечливими, а матеріали справи сфабриковані працівниками міліції.
Вислухавши в судовому засіданні прокурора, який підтримав апеляцію, просив її задовольнити, адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та підсудного, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню як незаконна і необгрунтована з таких підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Як вказано в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" № 2 від 11 лютого 2002 року, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).
Як видно з оскаржуваної постанови суду, в ній фактично не наведено таких обставин, які б унеможливлювали розгляд справи по суті. Суд в судовому засіданні має право ретельно допитати свідків, з пред'явленням їм для огляду підписаних ними процесуальних документів, в разі сумнівів -дати доручення органам досудового слідства для проведення певних слідчих дій. Також в судовому засіданні можуть бути призначені експертизи для перевірки досліджуваних судом обставин справи.
У відповідності до ст. 67 КПК України, ніякі докази не мають наперед встановленої сили. Тому суд, розглядаючи справу, зобов'язаний дослідити докази в їхній сукупності і дати їм відповідної оцінки. Такій оцінці підлягають усі докази, в тому числі і показання свідків. Аналогічним чином суд мав можливість дати оцінку законності складання процесуальних документів кримінальної справи.
Згідно до ст. 315-1 КПК України, з метою перевірки і уточнення даних, одержаних в ході досудового слідства, суд мотивованою постановою може доручити органу, який проводив слідство, виконати певні слідчі дії. В даному випадку суд мав можливість в разі необхідності такі доручення дати.
Суд при розгляді справи по першій інстанції вправі робити запити в державні установи і організації з метою отримання від них інформації, необхідної для розгляду справи. Розглядаючи справу по обвинуваченню ОСОБА_3, суд мав можливість зробити відповідний запит до УМВС в Чернігівській області про заведення щодо підсудного оперативно-розшукових справ. Проте, досліджуючи це питання, суд зобов'язаний керуватись Законами України „Про державну таємницю", „Про інформацію", „Про оперативно-розшукову діяльність", у відповідності до яких дані, отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності, являються таємними і розголошення їх у відкритому судовому засіданні не допускається.
Таким чином, в постанові суду про повернення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 на додаткове розслідування вказані підстави для такого рішення, які суперечать як змісту норм КПК, так і вказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України. Усі зазначені в постанові суду суперечності, неясності, можуть бути усунуті шляхом ретельного допиту свідків, надання судових доручень, запитів, дослідження матеріалів справи та оцінки доказів в їхній сукупності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 374 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив :
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити. Постанову Деснянського районного суду міста
Чернігова від 15 червня 2006 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 307 ч. 2 КК України на додаткове розслідування скасувати і повернути її для розгляду в той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити без змін -взяття під варту.
Судді:
О.В. Демченко М.М. Кузюра Л.М. Гром