Справа №  2 – 2257,  2010 р.

                                                                  РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                         06 грудня 2010 року.  Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в  складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

                              при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу  житлового будинку ,-

                                                       в с т а н о в и в :    

В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу житлового будинку, посилаючись на те, що   в жовтні 2000 року купив у відповідачки будинок, оформивши цю угоду на біржі, хоча така угода мала б бути нотаріально посвідчена. На даний час він має намір узаконити придбання цього будинку.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав, просив визнати дійсним договір купівлі – продажу  житлового будинку, пояснивши, що в жовтні 2000 року на біржі уклав з ОСОБА_2 договір купівлі – продажу будинку, розташованого в с. Ромодан Миргородського району. Понад десять років він знає, що цей договір не був посвідчений у встановленому законом порядку, тобто, нотаріально. Через це має намір узаконити його через суд. У нього є діти, яким, можливо, подарує цей житловий будинок. Як стверджував позивач у своїх поясненнях, ким – небуть, в тому числі і відповідачкою його право на придбаний будинок не порушено і не оспорюється. По питанню належного укладення відповідного договору до органів нотаріату разом з відповідачкою він не звертався і відповідачка від цього не ухилялася.

Відповідачка ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, направивши до  суду письмову заяву, в якій дану справу просила розглянути у її відсутність, визнаючи заявлений позов / а.с. 19 – 23 /. Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України протокольною ухвалою суду, що зафіксовано технічними засобами фіксації судового процесу, та відображено у журналі судового засідання, відмовлено у визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання позову суперечить закону.

             Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмовити з наступних обгрунтувань.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2, як колишнім власником майна, склалися правовідносини по купівлі – продажу житла, як окремий вид цивільно – правових зобов’язань. Ці правовідносини на час їх виникнення регулювалися  нормами ЦК України  1963 року.

За цими зобов’язаннями продавець фактично передала належний їй житловий будинок позивачу, а той заплатив  за це гроші. Наявність такої письмової угоди між ними підтверджується копією відповідного договору / а.с. 5 /. Право власності позивача на придбаний будинок зареєстроване в органах бюро технічної інвентаризації, на основі чого в послідуючому одержано технічний паспорт  / а.с. 6, 7 – 11 /.

             Відповідно до положень ст. 227 ЦК України 1963 року договір купівлі – продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Згідно з  ч. 1 ст. 47 ЦК України 1963 року  нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими  частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Зважаючи на викладені вимоги закону, обґрунтованих підстав для визнання дійсною угоди, яка на час її вчинення за законом являлася недійною, немає.

Крім того, в супереч вимогам ст. ст. 10, 27 ч. 2, 60 ЦПК України, позивач не надав доказів порушення, не визнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів саме відповідачкою ОСОБА_2  

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що  у задоволенні заявленого позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 27 ч. 2, 60, 62, 64, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 47, 224, 227 ЦК України 1963 року, суд ,-        

                                                в и р і ш и в :          

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу  житлового будинку від 06 жовтня 2000 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачкою в той же строк після отримання його копії.

    Суддя Миргородського

                        міськрайонного суду                                                Чернюк В.Д.