Справа № 2 – 2203, 2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,
при секретарі Рубан Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1” про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди , -
в с т а н о в и в :
В листопаді 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Миргородський комбінат хлібопродуктів №1” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на тривале порушення своїх трудових прав відповідачем через невиплату нарахованої заробітної плати.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, просила задовольнити його і стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, моральну шкоду в сумі 2000 гривень, а також 250 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, пояснивши, що у відповідача працювала з жовтня 2008 року до вересня 2010 року техніком – лаборантом. Станом на момент подачі цього позову в суд нараховану їй заробітну плату не виплачено, чим завдано моральної шкоди, оскільки бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань через неможливість нормального та повноцінного забезпечення сім’ї, сплати комунальних платежів, що потребує додаткових зусиль для організації життя.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, незважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про день, час, місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив, заперечень щодо заявленого позову не подав, що фактично вказує на визнання заявленого позову / а.с. 18, 19 /. Відповідно до положень ст. ст. 77, 225 ЦПК України судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутність представника відповідача, проти чого позивачка не заперечувала.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем з 31 жовтня 2008 року до 02 вересня 2010 року / а.с. 3 /, і станом на час розгляду справи їй заборговано заробітну плату, починаючи з червня по серпень 2010 року в загальній сумі 2724 гривни 55 копійок, розмір якої не заперечується та підтверджується довідкою відповідача / а.с. 13 / і яка, на порушення вимог ст. ст. 21, 116 КЗпП України не виплачена до цього часу.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оплату праці”, ст. 43 Конституції України кожен працівник має право на заробітну плату.
Оскільки, це право позивача відповідачем порушено і таке порушення призвело до її моральних страждань, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя сім’ї, суд вважає обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 по відшкодуванню завданої їй моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування такої шкоди враховується характер та тривалість порушення права позивачки, її моральні переживання з приводу порушеного права, ступінь вини відповідача. Від призначення та проведення психологічної експертизи по встановленню факту заподіяння та розміру моральної шкоди, після роз’яснення судом права клопотати про призначення такої експертизи, позивачка відмовилася . З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, підлягають до часткового задоволення в межах доведених позовних вимог, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, то в супереч вимогам ст. ст. 10, 27 ч. 2, 60 ЦПК України нею не надано суду у встановлені законом строки доказів того, що невиплата належної їй суми заробітної плати відповідачем проведена з його вини. Крім того, за період з вересня по листопад 2010 року позивачці виплачувалася допомога по безробіттю, що підтверджується довідкою Миргородського міськрайонного центру зайнятості / а.с. 19 /. З огляду на викладене, в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.
Судові витрати по справі по оплаті правової допомоги адвоката, які документально підтверджені / а.с. 20 / та витрати від яких вона була звільнення при подачі цього позову в суд, підлягають до відшкодування за рахунок відповідача на користь позивачки і держави на підставі положень частин 1, 2 ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215, 224, 225, 226, 367 ч.1 ЦПК України, ст. ст. 21, 116, 117, 237 – 1 КЗпП України, ст. 21 Закону України “Про оплату праці”, суд ,-
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1” на користь ОСОБА_1 в рахунок заборгованості по заробітній платі 2724 ( дві тисячі сімсот двадцять чотири ) гривни 55 копійок ; в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 ( одну тисячу ) гривень ; в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката 250 ( двісті п’ятдесят ) гривень .
Всього стягнути з відповідача на користь позивача 3974 гривни 55 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1 на користь держави судовий збір в сумі 59 ( п’ятидесяти дев’яти) гривень 50 копійок за майновий та немайновий спір, а також в рахунок витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи 120 ( сто двадцять ) гривень на користь державного бюджету м. Миргорода.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць в сумі 922 гривни допустити до негайного виконання.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачкою до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду В.Д.Чернюк