Справа № 2 – 2169, 2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,
при секретарі Рубан Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну частку ( пай ) в порядку спадкування, -
в с т а н о в и в :
В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комишнянської селищної ради Миргородського району про визнання права власності на земельну частку ( пай ) в порядку спадкування після своєї матері ОСОБА_2, посилаючись на те, що після смерті його матері, відкрилася спадщина на земельну частку, на яку померла мати мала право, проте не одержала ні відповідного сертифікату, ні державного акту про право власності.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3,, що діяла на підставі відповідної довіреності / а.с. 18 /, заявлений позов підтримала задовольнити його та визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай), що належала його матері та розташована на території відповідача. З пояснень представника позивача вбачається, що за життя мати позивача була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку пай, проте у лютому 2001 року померла та не одержала відповідних документів, які б підтверджували її право власності на цю землю. Сертифікат на право на земельну частку (пай), виписано на ім’я матері позивача, після її смерті, в березні 2004 року. Єдиним спадкоємцем на цю землю є позивач, оскільки інші особи на цю спадщину не претендують.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач заявлений позов визнав, не заперечував проти його задоволення, подавши до суду листа, за змістом якого справу просив розглядати у відсутність його представника / а.с. 32, 43, 50 /.
Представник третьої особи від Відділу держкомзему у Миргородському районі Костиря Л.І., що діяла на підставі відповідної довіреності / а.с. 34 /, проти задоволення заявленого позову не заперечувала. В своїх поясненнях не могла повідомити яким чином сертифікат на право на земельну частку (пай), виписано на ім’я матері позивача, після її смерті, в березні 2004 року. Вказувала на те, що мати позивача була включена до списку осіб, що мають право на земельну частку ( пай ) ще в 1997 році.
Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмовити з наступних обгрунтувань.
Як встановлено судом, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Комишня Миргородського району, що підтверджується копією свідоцтва про його народження, в якому його матір’ю зазначено ОСОБА_2 / а.с. 11, 12 /.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року мати позивача померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть / а.с. 6, 7 /, внаслідок чого відкрилася спадщина.
Відповідно до ст. ст. 525, 549 ч. 1 пунктів 1, 2 ЦК України 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини та виникнення спірних правовідносин і яким мають регулюватися спірні правовідносини, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майно або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України 1963 року зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За довідкою Держкомзему у Миргородському районі вбачається, що на ім’я померлої матері позивача ОСОБА_2 11 березня 2004 року, тобто, в строк понад три роки після її смерті, був виписаний сертифікат на земельну частку ( пай ) серії НОМЕР_1 / а.с. 14 /.
Це ж підтверджується і відповідним повідомленням Держкомзему у Миргородському районі з додатком на ім’я адвоката / а.с. 51, 52 /.
Таким чином, судом встановлено, що на час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_5 не набула ні права на земельну частку ( пай ) площею 4,56 умовних кадастрових гектара із земель колишнього КСП „Прогрес” на території Комишнянської селищної ради Миргородського району, ні права власності на цю земельну ділянку, оскільки це не підтверджено відповідними документами. Виписаний на її ім’я понад три роки після смерті сертифікат на земельну частку ( пай ) серії НОМЕР_1 / а.с. 10, 41 / згаданій особі не видавався і не міг видаватися, оскільки видача таких документів на померлих осіб не врегульована і не передбачена законом.
З огляду на це до складу спадщини ОСОБА_2 ця земля і право на неї не входять, оскільки на момент смерті спадкодавця ці права їй не належали.
За повідомленням Другої Миргородської державної нотаріальної контори, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2, яка проживала в смт. Комишня Миргородського району Полтавської області, заяви про прийняття спадщини або про відмову до неї в нотаріальну контору не надходили / а.с. 49, 50 /.
Як вбачається зі змісту ст. 548 ч. 1 ЦК України 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що в період з ІНФОРМАЦІЯ_3 року по теперішній час позивач ОСОБА_1 не звертався до органу нотаріату по місцю відкриття спадщини з заявою про її прийняття, а відтак не приймав спадщину після померлої матері. Доказів того, що позивач, як спадкоємець, прийняв спадщину після померлої матері шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, в супереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України суду не надано.
Згідно зі ст. 524 ч. 3 ЦК України 1963 року, якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
З цих підстав заявлений позов не може бути задоволений.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 524, 525, 526, 549 ч. 1 п.п. 1, 2 ЦК України 1963 року, суд ,-
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну частку ( пай ) площею 4,56 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП „Прогрес” на території Комишнянської селищної ради Миргородського району в порядку спадкування, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду Чернюк В.Д.