копія
Справа № 2-а-1141/1115/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі судді Забуранного Р.А., за відсутністю сторін, розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Новомиргородському районі Кіровоградської області про зобов’язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.06.2010 року до 01.12.2010 року,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2010 р. у Новомиргородський районний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Новомиргородському районі Кіровоградської області про зобов’язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.06.2010 року до 01.12.2010 року.
Позивач стверджує, що є пенсіонером за віком, має статус “дитина війни” і, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон) його щомісячна пенсія повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач не виконав вимог вказаного Закону, а його письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог цього Закону залишив без задоволення.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області щодо не нарахування та виплати йому щомісячної доплати пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2010 року до 01.12.2010 року та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 01.06.2010 року до 01.12.2010 року.
21.12.2010 р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, згідно яким він вважає вище згадані вимоги безпідставними.
У відповідності до ст. 183-2 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у порядку скороченого провадження за відсутності сторін на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про їх права та взаємовідносини.
Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов із таких міркувань.
За змістом ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими.
Як вбачається із положень Закону:
ст. 1 – дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ст. 6 – дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ст. 7 – фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судовому засіданні безспірно з’ясовано, що ОСОБА_1 – пенсіонер, народився у 1938 р. і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув статусу “дитини війни”, а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте за даними відповідача позивачу з 01.10.2008 року довічно встановлена надбавка до пенсії, як особі зі статусом “дитини війни” у розмірі – по 49,80 грн. щомісячно.
Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 22-23, N 24-25, ст. 263, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2254-VI (2254-17) від 13.05.2010 р., ВВР, 2010, N 30, ст. 395, N 2354-VI (2354-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст.452, N 2356-VI ( 2356-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст. 453, N 2461-VI (2461-17) від 08.07.2010 р.) Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, а тому розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році “дітям війни” підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм вище згаданого Закону.
Нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок пенсії, починаючи із 01 червня до 01 грудня 2010 р., ґрунтуються на законі і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для “дітей війни” є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є “дітьми війни”, тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян зі згаданим статусом на соціальний захист.
У своїх запереченнях відповідач вказує, що згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
За умови відсутності у Державному бюджеті України коштів на виплату щомісячних надбавок “дітям війни” створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Проте, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Тому суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.
В той же час, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання “дітям війни” надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що позивач наділений державою правовим статусом “дитини війни”, вказаний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши “дітей війни” зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є “дітьми війни”.
Таким чином, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист “дітей війни”.
Суд відкидає п осилання представника відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії “дітям війни” чинним законодавством, оскільки ст. 6 Закону визначено, що “дітям війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.
Як вбачається із пп. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус “дітей війни”, також не можуть бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Ураховуючи, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а також те, що питання стосовно здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнає необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1, як особі, що має статус “дитини війни”, починаючи із 01.06.2010 р. до 01.12.2010 р. відповідно до ст. 6 Закону і з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та раніше проведених виплат.
Викладені судом обставини підтверджуються зібраними у справі письмовими доказами: офіційними документами позивача, які посвідчують його особу та правовий статус “дитини війни”, заявою ОСОБА_1 до відповідача, довідкою, листом, інформацією та письмовими запереченнями управління Пенсійного фонду, а також іншими матеріалами справи.
Таким чином, адміністративний позов підлягає незаперечному задоволенню в обумовленому судом обсязі, бо захистити позивачеві власні права іншим шляхом неможливо.
Згідно положенням ст. ст. 256-257 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.
Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Керуючись ст. 22, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 1, 6, 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІV (із змінами та доповненнями), ч. 4 ст. 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-І, ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст. ст. 2, 11, 18, 71, 128, 158-163, 167, 183-2, 185-186, 256-257 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Новомиргородському районі Кіровоградської області про зобов’язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.06.2010 року до 01.12.2010 року задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 , як особі, що має статус “дитини війни”, щомісячної грошової надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період із 0 1 червня 2010 року до 01 грудня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії, як особі, що має статус “дитини війни”, ОСОБА_1 згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період із 0 1 червня 2010 року до 01 грудня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Звернути постанову у частині виплати державної соціальної допомоги до негайного виконання.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з дня отримання копії постанови.
Суддя /підпис/ Р.А. Забуранний
з оригіналом згідно
Суддя Новомиргородського
районного суду Р.А. Забуранний