Справа № 22ц-8701/2010     Головуючий в суді 1 інстанції Толкачова Л.О.

Доповідач в суді 2 інстанції Хопта С.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 року     м. Київ

Колегія    суддів    судової палати       в    цивільних    справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., Мережко М.В.,

при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Новопетрівська сільська рада про усунення перешкод при встановленні межових знаків,

встановила:

У грудні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що в її власності згідно державного акту серії ЯИ № 499744 знаходиться земельна ділянка площею 0,1070 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка межує з земельною ділянкою відповідачів. Для уточнення розташування межових знаків між землеволодінням позивачки та відповідачів була направлена комісія Новопетрівської сільської ради у складі депутатів та землевпорядника, однак через незгоду відповідачів виставити межові знаки не вдалося, тому позивачка просить усунути перешкоди при встановленні межових знаків, зобов'язавши відповідачів надати доступ на їх землеволодіння комісії Новопетрівської сільської ради для встановлення межових знаків між земельними ділянками.

В судовому засіданні позивачка змінила свої позовні вимоги, та просила суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди при встановлені твердих суміжних меж (забору), при встановленні його згідно з межовими знаками між їхніми землеволодіннями.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею            61 цього Кодексу.

Відповідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Як вбачається з матеріалів справи, суміжним землекористувачем відповідачів у справі  була покійна бабуся позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8 з 1978 року, з часу придбання нею будинку за договором купівлі-продажу. У 1984 році ОСОБА_9 склала заповіт на ім’я    ОСОБА_3 ОСОБА_9 померла у 1990 році. На час смерті спадкодавця ОСОБА_3 виповнилось 8 років. Лише у квітні 2007 року, через 17 років ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на спадкове майно     ОСОБА_9 Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 4 червня         2007 року  було встановлено, що позивачка ОСОБА_3 була неповнолітньою, однак прийняла спадщину шляхом управління спадковим майном (а.с.43-44).

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що між її земельною ділянкою та ділянкою відповідачів існує старий забор (а.с.28).

Згідно акту земельно-депутатської комісії при Новопетрівській сільській раді                  від 20 лютого 2010 року, межовими знаками між присадибними земельними ділянками позивачки ОСОБА_3 і ОСОБА_10 є старий забор з бетонованими стовпами, які стоять більше 20 років і не переміщалися, що є підтвердженням непорушення межових знаків (а.с.45).

Встановлені обставини свідчать про те, що між попередніми землекористувачами раніше, а також позивачкою, яка фактично прийняла спадщину, та відповідачами по справі не виникало спорів з приводу суміжного користування протягом з 1990 року, з часу відкриття спадщини по грудень 2009 року і межі земельних ділянок сторін в цей період часу не мінялися та визначені старим забором з бетонованими стовпами, які стоять більше 20 років.

За наведених обставин, оскільки межа між земельними ділянками сторін чітко визначена забором з бетонованими стовпами, підстави для відновлення межових знаків, передбачені        ст. 106 ЗК України відсутні.

Тому заявлені позовні вимоги про зобов’язати відповідачів не чинити перешкод при встановлені твердих суміжних меж не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст.60 ЦПК України вказані вимоги не доведені, не підтверджені доказами.

Доводи позивача про те, що відповідачі чинять позивачці перешкоди у встановлені межових знаків не узгоджуються з вимогами ст. 106 ЗК України відповідно якої  право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків суміжний землекористувач має у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними,  а також встановленими обставинами про те, що тверда межа між суміжними землекористувачами, сторонами по справі встановлена більше 20 років тому, і протягом цього часу залишилась незмінною та є на даний час.

Інші доводи скарги про те, що старий забор зсунутий на територію її земельної ділянки не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України про перевірку апеляційним судом законності і обґрунтованості рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно яких, позивачка просила зобов’язати відповідачів не чинити перешкод при встановлені твердих суміжних меж і не заявляла позовних вимог про усунення перешкод в користуванні її земельною ділянкою.

          Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

          Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

           Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та  процесуального права рішення суду  без змін.

          Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія  суддів

у х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: