Справа 22-ц-6747/2010р. Головуючий 1 інстанції:
Категорія: право власності Доповідач: Пилипчук Н.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року судова колегія судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пилипчук Н.П.,
суддів: Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,
при секретарі Козир Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення ідеальної частки в спільній сумісній власності та визнання права власності у порядку спадкування по заповіту, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, суд
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що йому, померлій дружині ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. 26 вересня 2002 року ОСОБА_4 підписала заповіт, згідно якого все своє майно, у тому числу і частину вищевказаної квартири на випадок смерті заповіла йому. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. На момент смерті та після смерті дружини ОСОБА_4 він мешкав та продовжує мешкати у квартирі АДРЕСА_1, спадщину прийняв фактично, із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався. У зв'язку з тим, що частки співвласників у спільній сумісній власності не визначені, йому відмовлено нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_4 Просить визначити ідеальні частки в спільній сумісній власності та визнати за ним право власності на 1/3 частину спірної квартири по заповіту після смерті дружини ОСОБА_4
Відповідач проти задоволення первісного позову заперечував, звернувся із зустрічним позовом, просив визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 26 вересня 2002 року та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Посилався на те, що його мати ОСОБА_4 перенесла інсульт, протягом тривалого часу їй призначалися сильнодіючі ліки, які містять у собі психотропні речовини, постійно її психічний стан погіршувався, вона перестала приймати дійсність, у її свідомості почалися провали, вона не орієнтувалася у часі, іноді не впізнавала нікого, знаходилася у бреду. Зазначав, що за життя мати казала, що залишить велику кімнату онучці, ніколи не виказувала наміру скласти заповіт на користь батька, 23 березня 2002 року мати таємно від нього та під натиском ОСОБА_2 знов зареєструвала шлюб з останнім. Наполягав, що ОСОБА_4 на момент складення заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, заповіт підписала під психічними та фізичними погрозами зі сторони ОСОБА_2
3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 проти задоволення зустрічного позову заперечувала, пояснила, що ОСОБА_4 при складенні заповіту на ім'я ОСОБА_2 усвідомлювала свої дії, була психічно здоровою людиною, та діяла у цьому випадку без якого - будь натиску зі сторони ОСОБА_2
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2010 рок позов ОСОБА_2 вирішено задовольнити, визнати частку співвласників у праві спільній сумісній власності та вважати, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 належить по 1/3 частці спірної квартири, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину цієї квартири у порядку спадкуванню по заповіту після смерті ОСОБА_4 У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 26 вересня 2002 року та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вирішено відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з*ясування судом обставин справи, на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_2 не довів факт звернення до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину. Вказує, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Наполягає, що ОСОБА_2 протизаконно вилучив з медичної установи медичну картку ОСОБА_4, розклеював її, вилучав аркуші, тому висновки експертизи не є об*єктивними.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що спірною є квартира АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власність на житло, виданого 27 червня 1995 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду належала померлій ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
26 вересня 2002 року ОСОБА_4 підписала заповіт, згідно якого все своє майно, у тому числу і належну їй частину спірної квартири, на випадок смерті заповіла ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
ОСОБА_1 вважає заповіт складений ОСОБА_4 26 вересня 2002 року недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 225, 231 ЦК України, як такий, що складений ОСОБА_4 у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, під впливом насильства з боку ОСОБА_2, однак належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не надав.
З висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 5 січня 2010 року вбачається, що по наданим даним ОСОБА_4 признаків психозу, слабоумства, стійкого хронічного психічного розладу не виявляла. По своєму психічному стану ОСОБА_4 на момент складення заповіту 26 вересня 2002 року була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 сусідки померлої ОСОБА_4, ОСОБА_7, дільничний лікар пояснили, що померла ОСОБА_4 була дуже хворою людиною, але психічними захворюваннями не страждала.
Нотаріус ОСОБА_3, яка посвідчувала заповіт пояснила, що у приміщенні де велася бесіда з приводу складення заповіту та складався заповіт сторонніх осіб, окрім неї та ОСОБА_4 не було. ОСОБА_2 ніякого тиску на ОСОБА_4 не вчиняв.
Крім того, заповіт ОСОБА_4 було складено у 2002 році, а померла вона у ІНФОРМАЦІЯ_2 . За цей час ОСОБА_4 мала можливість скасувати заповіт або заповісти своє майну іншій особі.
Пояснення свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що ОСОБА_4 страждала психічним захворюванням, не можна вважати належним доказом по справі, оскільки вона є дружиною позивача по зустрічному позову, а тому зацікавлена у вирішенні справи на його користь.
За таких обставин вірним є висновок суду про недоведеність вимог ОСОБА_1, про відмову у задоволенні його позову.
Правильним є також рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_2
Оскільки ОСОБА_1 оспорював право ОСОБА_2 на спадщину після смерті ОСОБА_4, то не суперечить закону вирішення питання про право власності на спадщину за ОСОБА_2, який є особою похилого віку ІНФОРМАЦІЯ_1, у судовому порядку.
На момент смерті та після смерті дружини ОСОБА_4, ОСОБА_2 мешкав та продовжує мешкати у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку , встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Із заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_2 не звертався, прийняв спадщину, як такий, що постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
За змістом ст. 372 ЦК України, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що кожному із співвласників належить по 1/3 частини спірної квартири, обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину цієї квартири у порядку спадкуванню по заповіту після смерті ОСОБА_4
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий –
Судді –