Справа   № 22-ц- 31215 /2010р.                                                                 Головуючий 1 інстанції: Трофімова В.С.

Категорія: вселення                                                             Доповідач:  Коростійова В.І.

                                                        У Х В А Л А

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 грудня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                   - Коростійової В.І.,

суддів:                             - Кругової С.С., Бездітка В.М.,

за участю секретаря       - Остапович Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року за виділеним матеріалом по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_6, Фрунзенської районної у м. Харкові ради, сектору у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області про захист цивільного права, вселення та поновлення реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

          В травні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом.

         Вона зазначала, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2004 року її колишнього чоловіка ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

         Вона приватизувала квартиру і за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продала її громадянину ОСОБА_6

         Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2009 року були визнані недійсними: свідоцтво про право власності на вказану квартиру на її ім’я; дговір купівлі-продажу квартири, укладений між нею та ОСОБА_6, сина останнього ОСОБА_7 виселено з неї. За ОСОБА_3 визнано право власності користування квартирою та вселено до неї.

         Посилаючись на те, що суд не застосував наслідки недійсності правочину – договору купівлі-продажу квартири, та не повернув квартиру у її користування.

         Просила поновити її порушене право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати за нею право користування житловою площею у цій квартирі; вселити її у квартиру та поновити її реєстрацію за вказаною адресою.

         ОСОБА_5 подала заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру. При цьому посилалась на те, що ОСОБА_3 приватизував квартиру і може провести її відчуження.

         Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року заяву ОСОБА_5 задоволено.

         Постановлено накласти арешт на кімнату на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 Визначені виконавці ухвали. Зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3, в особі свого представника ОСОБА_4, просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою ОСОБА_5 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

         При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права.

         Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – зміні з таких підстав.

         Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

         Із виділеного матеріалу вбачається, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

         З огляду на це, суд підставно вжив заходи забезпечення позову.

         Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

         Вживаючи заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, суд не врахував, що арешт позбавить відповідача права користування квартирою її власника.

         Судова колегія вважає, що у даному випадку необхідним і достатнім видом забезпечення позову буде заборона відчужувати квартиру її власником.

         При цьому, судова колегія виходить з того, що позов заявлено про поновлення права користування квартирою, а не конкретною кімнатою у ній.

         Доводи апеляційної скарги щодо неможливості вжиття заходів забезпечення даного позову протирічать приписам ст. 151 ЦПК України.

         Відповідач не спростував посилання позивачки на те, що спірна квартира ним приватизована.

         Інші доводи апеляційної скарги стосуються розгляду позову по суті.

         Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 313, ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити частково.

         Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року змінити. Скасувати накладений судом арешт на кімнату на квартиру АДРЕСА_1.

         Заборонити ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1.

         В іншій частині цю ж ухвалу залишити без змін.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

         Головуючий –

        Судді: