Справа № 22-ц-30980/2010 р. Головуючий 1 інстанції
Журавель В.А.
Категорія:стягнення боргу Доповідач: Овсяннікова А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Овсяннікової А.І.,
суддів – Ситник О.М., Сащенко І.С.,
при секретарі – Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 – про стягнення грошових коштів за договором позики та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 по визнання договору позики недійсним,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що 05.02.2008 року між ним та відповідачами було укладеного договір позики, згідно умов якого він передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 25 тисяч доларів США, які відповідач зобов’язався повернути до 05.02.2009 року з виплатою кожного місяця 24% річних за користування грошима.
В цей же день ОСОБА_3 дала розписку-згоду на укладення такого договору з передачею в заставу магазина №НОМЕР_1 ТЦ «Барабашово», що належить її чоловіку.
До 09.12.2008 року відповідач виконував умови договору.
05.01.2009 року між ними була укладена додаткова угода, згідно якої строк повернення боргу змінили – до 05.03.2009 року; визначили заборгованість по сплаті процентів у розмірі 500 доларів США; зафіксовано, що сума боргу по процентам на 05.03.2009 року буде становити 1500 доларів з поверненням його до 05.06.2009 року зі сплатою кожного місяця 500 доларів.
Однак відповідачі до цього часу гроші йому не повернули.
Станом на 05.03.2010 року заборгованість складає 25 тисяч доларів, що становить 198 125 гривень; борг по процентам – 8 тисяч доларів, що становить 63 400 гривень; інфляційні втрати – 3 810,54 долара, що становить 30 198 гривень 55 коп.; 24 % річних від простроченої суми, що становить 70012 гривень 62 коп.
Просить стягнути 300 475 гривень 29 коп., що складає суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних, що в доларах становить 37 914, 86 доларів США.
Крім того, такими діями відповідачів йому спричинена моральна шкода, на відшкодування якої він просить стягнути 38 000 гривень та судові витрати у сумі 1820 гривень.
В наступному позивач неодноразово уточнював свої вимоги і остаточно просив стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; 24% річних, що становить 361 736 гривень 15 копійок, 38 тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди, 1820 гривень судових витрат та 243 гривні 40 коп. – витрат за надання оголошення.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала. Звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що даний договір протирічить вимогам ст. 192 ЦК України, оскільки укладений в доларах США тоді як єдиним платіжним засобом на України є гривня.
В судовому засідання суду першої інстанції також пояснила, що з чоловіком не проживає з 2004 року, оскільки чоловік створив іншу сім’ю, в якій має дочку ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під психологічним примусом чоловіка вона написала розписку-згоду на укладення договору позики. Її чоловік кошти в інтересах сім’ї не використовував. Знає, що чоловік з новою дружиною залишив Україну та виїхав в Сирію, де на позичені кошти придбав квартиру та дачний будинок.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 198 125 гривень, заборгованість по відсотках у розмірі 63 400 гривень, інфляційні витрати - 30 198 гривень 55 коп., 24% річних від простроченої суми – 70 012 гривень 60 коп., а всього 361 736 гривень 15 коп.
Стягнуто п’ять тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди; 1700 гривень судового збору; 120 гривень – витрати на ІТЗ, витрат на публікацію оголошення – 243 грн. 40 коп.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – відмовлено.
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що кошти відповідач отримав в інтересах сім’ї; відповідачка сама писала згоду на укладання цього договору; кошти повертали обоє відповідачі, що підтверджується їх підписами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи згідно договору позики 05.02.2008 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 отримав у борг грошові кошти у сумі 25 тисяч доларів США.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі; визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Задовольняючи позов у частині стягнення суми позики суд першої інстанції обґрунтовано виходив з цих вимог закону.
Однак, судом безпідставно стягнуто суму боргу тільки з ОСОБА_4.
Відповідно до вимог ст. 65 СК України при укладанні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки, для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Матеріали справи свідчать, що 05.02.2008 року був укладений договір позики, який підписаний ОСОБА_4.
В цей же день ОСОБА_3 написано розписку-згоду на укладення договору позики, в якій вона чітко зазначила, що не заперечує проти укладення її чоловіком ОСОБА_4 такого договору.
Посилання ОСОБА_3, що така розписка написана нею під примусом чоловіка судовою колегією не приймається, оскільки жодних доказів цьому нею не надано.
Факт використання отриманих коштів в інтересах сім’ї підтверджується і розрахунком сплачених відсотків за даним договором, де сплата відсотків за період з 04.03.2008 року по 26.08.2008 року проводилась ОСОБА_4, а з 10.09.2008 року по 09.12.2008 року кожен місяць ОСОБА_3 (а.с. 13)
Сам факт сплати процентів ОСОБА_3 її представником в суді апеляційної інстанції не оспорювався.
Той факт, що це не підпис ОСОБА_3 колегією не приймається. Як пояснив ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції це підпис ОСОБА_3, оскільки вона підписувалось в його присутності.
Будь-яких доказів спростування цього відповідачкою не надано.
За таких обставин вважати, що кошти витрачені не в інтересах сім’ї – не можна і заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року про розірвання шлюбу, укладеного в Шаріатському суді м. Дамаска Сирійської Арабської республіки судовою колегією не приймається.
При визначенні суми стягнення колегія виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України стягненню підлягає 198 125 грн. – еквівалент 25 тисяч доларів позики; 63 400 грн. – заборгованість по процентам (з грудня 2008 року по березень 2010 року) ; 70 012 грн. 62 коп. – 24 % річних, а всього 331 537 грн. 62 коп.
Що стосується позовних вимог, щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 30 198 грн. 55 коп. та 3 % річних, то вони задоволенню не підлягають.
Індекс інфляції, про застосування якого просить ОСОБА_2, стосується гривні, тоді як кошти видавались у доларах; розрахунки відсотків проводились також відповідно до заборгованості у доларах.
Не підлягає стягненню і сума у розмірах 3% річних, оскільки сторони визначили розмір виплати відсотків – 24% річних і стягнення ще 3% річних є подвійним стягненням.
Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то вони також задоволенню не підлягають.
Умовами договору відшкодування моральної шкоди договором не передбачено.
Сам факт не повернення коштів вчасно не можна розцінювати як безумовне причинення моральної шкоди.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання недійсними договору позики сторонами не оскаржується і судовою колегією не переглядається.
Стягненню підлягають і судові витрати з кожного з відповідачів
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2010 року у частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики – залишити без змін.
В іншій частині рішення скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 198 125 гривень – суму боргу за договором позики; 63 400 грн. – заборгованість по процентам; 70012 грн. 62 коп. – заборгованість по відсоткам, а всього - – 331 537 грн. 62 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат; 3% річних та моральної шкоди – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з кожного по 1031 грн. 70 коп. судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді