Справа № 22-ц- 30923 /2010р. Головуючий 1 інстанції: Протасова О.М.
Категорія: право власності Доповідач: Коростійова В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пшенічної Л.В.,
суддів: - Коростійової В.І., Бездітка В.М.,
за участю секретаря - Остапович Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину будинку, -
в с т а н о в и л а:
В січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом.
Вона зазначала, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності. Їй належить 336/4800; ОСОБА_6 – 636/4800; ОСОБА_5 – 432/4800; ОСОБА_7 – 768/4800; ОСОБА_8 – 1344/4800; ОСОБА_10 – 800/4800, ОСОБА_9 – 484/4800.
13 грудня 2005 року ОСОБА_5, яка виїхала за межі України, видала нотаріально посвідчену довіреність на управління та розпорядження своїм майном громадянину ОСОБА_4
7 листопада 2008 року між нею та ОСОБА_4 в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу 432/4800 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5 Вона передала ОСОБА_4 15 000 грн., а ОСОБА_4 зобов’язався оформити документи та посвідчити договір нотаріально.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 свою обіцянку не виконав, та на ст. 328, ч. 3 ст. 334 ЦПК України, просила визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним.
Відповідач ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_5, позов визнав. При цьому пояснив, що нотаріус відмовив посвідчити договір купівлі-продажу, оскільки відсутні дані про співвласника будинку ОСОБА_6 та спадкоємців ОСОБА_7
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Із матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 2008 року ОСОБА_4, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої йому ОСОБА_5, продав належну їм 432/4800 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за 15 000 грн. ОСОБА_3 (а. с. 5-6).
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_11, не ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
При цьому матеріали справи не містять письмової відмови нотаріуса посвідчити договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 640, ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є укладеним з моменту державної реєстрації.
Згідно роз’яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно врахувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Матеріали справи свідчать про те, що сторона, яка представляє продавця, не ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Доказів того, що можливість нотаріального посвідчення договору утрачена матеріали справи не містять.
З огляду на це, суд підставно відмовив ОСОБА_3 у позові.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді: