Справа № 22-ц- 27008 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Гетьман Р.А.
Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Остапович Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати та штрафів відповідно до договору оренди (майнового найму) автомобіля, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь орендну плату за користуванням автомобілем BMW 528i, 1988 р. в., д/н НОМЕР_1 у сумі 611 759 грн. 28 коп., з якої: 355 850 грн. 88 коп. – сума орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 81 120 грн. – штраф за відчуження автомобіля без її письмової згоди, 174 788 грн. 35 коп. – штраф за прос рочку платежу.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 16 серпня 2002 року вона уклала з ОСОБА_3 договір оренди вказаного транспортного засобу, згідно якого строк оренди автомобіля складав 5 років (з 16 серпня 2002 року по 16 серпня 2007 року), орендна плата була встановлена у розмірі 120 грн. на добу. У зазначений у договорі день відповідач орендну плату не сплатив, автомобіль не повернув.
Відповідач ОСОБА_3 в особі свого представника заперечуючи проти позовних вимог, пояснив, що ніякого договору оренди з позивачкою він не укладав, оскільки навіть не був знайомий з нею.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
По справі достовірно встановлено, що до суду з позовними вимогами про стягнення орендної плати відповідно до договору оренди автомобіля до ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_2, яка 25 листопада 2007 року померла.
Правонаступник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.
Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль марки BMW 528i, 1988 р. в., д/н НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ХАС № НОМЕР_2, ХАА НОМЕР_3 від 4 липня 2001 року належав ОСОБА_4, який на підставі доручення від 14 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, уповноважив ОСОБА_5 або ОСОБА_6, що діяли самостійно, керувати та розпоряджатися належним йому автомобілем. Доручення було видане з правом передоручення повноважень (а. с. 52 т. І).
ОСОБА_5, діючи за вказаним дорученням, у свою чергу уповноважив ОСОБА_2 або ОСОБА_1 або ОСОБА_7 або ОСОБА_8 або ОСОБА_9, які діяли самостійно, керувати та розпоряджатися тим же автомобілем з правом продажу, одержання грошей, зняття з обліку тощо.
Доручення від 9 серпня 2002 року посвідчено нотаріально (а. с. 51 т. І) видавалося строком на три роки.
ОСОБА_1, діючи від імені ОСОБА_5 на підставі доручення від 09 серпня 2002 року, що діє за дорученням ОСОБА_4 від 14 квітня 2002 року, у свою чергу уповноважив ОСОБА_3 керувати, розпоряджатися належним ОСОБА_4 автомобілем, також з правом продажу (а. с. 53 т. І).
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати та штрафів відповідно до спірного договору оренди автомобіля, суд першої інстанції дійшов висновку щодо нікчемності вказаного договору.
При цьому, суд прийняв до уваги той факт, що строк дії генеральної довіреності на ім’я ОСОБА_2 був визначений до 14 квітня 2005 року, а строк оренди автомобіля, обумовлений п. 4.1 спірного договору від 16 серпня 2002 року (а. с. 4 т. І), визначений з 16 серпня 2002 року по 16 серпня 2007 року – на п’ять років.
Висновок суду першої інстанції ґрунтується на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були предметом дослідження в ході судового розгляду та є такими, що відповідають вимогам ст. ст. 57, 59, 64 ЦПК України, вимогам діючого цивільного законодавства України.
У відповідності до п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила нині діючого Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
За вимогами ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
З огляду на вимоги ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що спірний договір не мав юридичної сили і був нікчемним.
Позивачем, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, не надано належних доказів на обґрунтування позовних вимог.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішив справу згідно із законом, ухвалив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, таке, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі ОСОБА_1, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Підстав для зміни чи скасування рішення суду з ухваленням нового рішення та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий -
Судді: