Справа   № 22-ц- 26776 /2010 р.                                                                         Головуючий І-ої інстанції: Назаренко О.В.

Категорія: право власності                                                                         Доповідач:  Івах А.П.

                                                            УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    10 листопада 2010 року     судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   головуючого – Пшенічної Л.В.,

                                   суддів –   Івах А.П., Борової С.А.,

                                   при секретарі – Варюшичевій А.С.,    

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

                                                           в с т а н о в и л а:

          У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі вказаним позовом.

         27 квітня 2010 року, уточнивши позовні вимоги просила виділити їй 1/2 частину земельних ділянок площею 0,10 га та 0, 0797, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

         Оскільки спірні земельні ділянки зареєстровані на ім’я батька позивачки та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначених землеволодінь.

         В судовому засіданні позивач підтримавши позовні вимоги, пояснила, що прийняла спадщину після смерті батька, але не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, оскільки ці ділянки були зареєстровані за батьком і відповідачем на праві спільної сумісної власності.

         Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2010 року ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.      

         Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

         Розглядом справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті свого батька ОСОБА_3 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., та зареєструвала на своє ім’я право власності на 37/100 частин вказаного домоволодіння, оскільки була єдиним спадкоємцем за законом першої черги.

         Земельна ділянка, що розташована при зазначеному будинку складається з двох окремих земельних ділянок розміром 0, 10 га та 0, 797 га, які на праві спільної сумісної власності зареєстровано за батьком позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 630285, серія ЯА № 630287 від 24 листопада 2005 року.

         Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину зазначених земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності, то до того моменту поки, відповідно до вимог чинного законодавства із спільного сумісного майна не виділено в натурі частку спадкодавця – батька позивачки ОСОБА_3, суд позбавлений можливості визнати за нею право власності на спадкове майно, а отже, з цього виходить, що і позов до проведення вказаних дій заявлено передчасно.  

         Судова колегія вважає, суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.

         Висновок суду ґрунтується на основі з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, яким суд дав належну оцінку, відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 370, 372, 1218, 1225-1226, 1297, 1299 ЦК України.

         Згідно положень ст. ст. 1225, 1226 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

         Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

         Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

         Якщо майно знаходиться у спільній сумісній власності декількох осіб, то особи або спільно володіють таким майном без визначення часток у спірному майні, як це передбачено законодавством, або один із співвласників має право згідно зі ст. ст. 370, 372 ЦК України виділити в натурі свою частку або поділити в натурі таке майно, що і було запропоновано зробити ОСОБА_1 Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області у листі від 3 листопада 2009 року.

         Приймаючи до уваги конкретні обставини по справі у їх сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, таке, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

         Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         Доводи, які викладено в апеляційній скарзі ОСОБА_1, висновків суду не спростовують.      

         Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -              

у х в а л и л а:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2010 року залишити без зміни.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -    

      Судді: