Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 року судова колегія судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пилипчук Н.П.,
суддів: Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.
при секретарі Козир Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою Котовенка Сергія Михайловича, який діє в інтересах Харківського професійного ліцею будівництва
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року
по справі за позовом прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах ОСОБА_2 до Харківського професійного ліцею будівництва про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_2 була звільнена з посади викладача спецдисциплін з порушенням діючого законодавства, в період перебування у відпустці.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те що позивачем пропущений встановлений законом місячний строк для звернення до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року позов задоволений, вирішено поновити ОСОБА_2 на посаді викладача спецдисциплін у Харківському професійному ліцеї будівництва, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30 648,64 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати зазначене судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи. Наполягає, що звільнення ОСОБА_2 відбулося із дотриманням вимог діючого законодавства. Вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з’явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 1976 року за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, працювала у відповідача на посаді викладача спецдисциплін. Наказом директора Харківського професійного ліцею будівництва № 106-к від 26 серпня 2008 року ОСОБА_2 була звільнена з посади викладача спецдисциплін 27 серпня 2008 року за скороченням штату.
Судова колегія вважає, що звільнення ОСОБА_2 відбулося із порушенням діючого законодавства, вона підлягає поновленню на роботі з огляду на таке.
Наказом директора Харківського професійного ліцею будівництва № 86-к від 26 червня 2008 року встановлено попереднє педнавантаження викладачам ліцею на 2008-2009 роки, викладачі, в тому числі ОСОБА_2, були попереджені про те, що у разі відсутності набору учнів, який забезпечить навантаження в кількості 720 годин вона може бути звільнена з посади у зв*язку із скороченням штату, якщо буде незгодна з фактичним навантаженням.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 була не згодна працювати із запропонованим навантаженням викладача спецдисциплін та вважала за краще бути звільненою за скороченням штату.
Крім того, ОСОБА_2 має тривалий безперервний стажем роботи на підприємстві відповідача з 1976 року, є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За змістом ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається в тому числі і працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Згідно ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни надається право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що при звільненні ОСОБА_2 було враховано надане їй Законом право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників.
Відсутні дані також про те, що відповідачем дотримані вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, згідно якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно; водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Згідно наказу директора Харківського професійного ліцею будівництва № 105-К від 20 серпня 2008 року за сімейними обставинами ОСОБА_2 була надана відпустка без збереження заробітної плати на 27 серпня 2008 року. На день звільнення ОСОБА_2 зазначений наказ скасований не був, ОСОБА_2 має підстави вважати що була звільнена в день знаходження у відпустці.
Відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_2 проведено із порушенням вимог діючого законодавства та вона підлягає поновленню на роботі.
Судова колегія також вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду із вимогами про поновлення ОСОБА_2 на роботі, оскільки вона пропустила його з поважних причин. Так, в період з 01.09.2008 року по 11.10.2008 року ОСОБА_2 хворіла, що вбачається із листів непрацездатності. ОСОБА_2 двічі зверталась до суду із вимогами про поновлення на роботі, однак її позовні заяви були визнані неподаними та повернуті позивачу ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.11.2008 року та від 11.12.2008 року. ОСОБА_2 є особою похилого віку, юридично не обізнана, була змушена звернутися до прокурора Дзержинського району міста Харкова для представництва прокуратурою її інтересів у суді.
Прокурор Дзержинського району міста Харкова в інтересах ОСОБА_2 звертався до директора Харківського професійного ліцею будівництва із протестом, звертав увагу на порушення, допущені при звільненні ОСОБА_2, пропонував привести у відповідність із законом наказ № 106-к від 26 серпня 2008 року про звільнення ОСОБА_2 шляхом усунення порушень.
Натомість 31.12.2008 року директор Харківського професійного ліцею будівництва видав наказ про скасування наказу № 105-К від 20 серпня 2008 року про надання відпустки за сімейними обставинами ОСОБА_2
Таким чином, вимоги про поновлення на роботі ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Правильно вирішивши спір про поновлення на роботі ОСОБА_2, та вірно визначивши, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що при звільненні ОСОБА_2 отримала вихідну допомогу в розмірі середнього заробітку за один місяць у розмірі 1 620,74 грн., тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно зменшити на цю суму.
Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу 29 027,90 грн.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого згідно п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру суми стягнення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, тому в іншій частині рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. 2, 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Котовенка Сергія Михайловича, який діє в інтересах Харківського професійного ліцею будівництва задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року змінити в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з Харківського професійного ліцею будівництва на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29 027,90 грн.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: