Справа № 22-ц- 24401 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Задорожний М.І.
Категорія: трудові Доповідач: Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Гіпротракторосільгоспмаш» м. Харкова, управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова, 3-тя особа – директор відкритого акціонерного товариства «Гіпротракторосільгоспмаш» м. Харкова Колінько Юрій Миколайович про поновлення порушеного права й відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту трудової діяльності як науково-технічної та науково-організаційної діяльності (стаж наукової праці) для призначення їй пенсії у відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про зобов’язання відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Гіпротракторосільгоспмаш» видати довідку для пред’явлення до Пенсійного фонду з зазначенням, що вона здійснювала науково-технічну діяльність і має стаж наукової праці. Крім того, ставила питання про стягнення з ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» на її користь 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач відмовилася від позовних вимог щодо стягнення на її користь моральної шкоди, в іншій частині позову підтримала свої вимоги.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2010 року у позові ОСОБА_1 до ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» м. Харкова, управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова, 3-тя особа – директор відкритого акціонерного товариства «Гіпротракторосільгоспмаш» м. Харкова Колінько Ю.М. про поновлення порушеного права й відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 у 1965 році була прийнята на роботу до державного інституту по проектуванню тракторних заводів і сільськогосподарського машинобудування (нині ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш») до технічного відділу на посаду старшого інженера, де працювала до виходу на пенсію у 1990 році, у тому числі 1970 року на посаді керівника групи відділу механізації інженерно-технічних розрахунків, який займався виконанням складних інженерних розрахунків об’єктів будівництва на ЕОМ ІІ та ІІІ покоління та згодом був перейменований на відділ автоматизації проектування.
ОСОБА_1 вважаючи, що її безпосередня робота як фахівця з розробки й практичного впровадження, використання програм для ЕОМ і систем автоматизованого проектування при виконанні проектних робіт повністю відповідає визначенням науково-технічної діяльності, відповідно до законодавства України, 21 листопада 2002 року подала заяву до управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова про призначення їй наукової пенсії, яка розпорядженням управління задоволена.
Стаж наукової роботи ОСОБА_1 підтверджено довідкою ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» від 21 листопада 2002 року № 275, виданої на підставі рішення Дзержинського районного суду від 17 жовтня 2002 року (а. с. 123, т. І).
Зазначене рішення ухвалою цього ж суду від 10 вересня 2008 року було скасовано за нововиявленими обставинами за заявою ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш», довідка від 21 листопада 2002 року відкликана.
Судова колегія вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що державний інститут по проектуванню тракторних заводів і сільськогосподарського машинобудування не є науковою організацією, його устав не передбачає наукову діяльність предметом та метою діяльності інституту, здійснює розробку проектно-кошторисної документації і виконує інженерні дослідження, які до наукової сфери діяльності відноситися не можуть. Атестація інституту, як наукової установи не проводилася, його співробітники не проходили атестації як наукові працівники, та правильно дійшов висновку, що ні ВАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» ні державний інститут по проектуванню тракторних заводів і сільськогосподарського машинобудування не був науково-дослідним і науковою роботою не займався.
Відповідно до положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науково-дослідна (науково-технічна) установа – юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Наукова робота – дослідження з метою одержання наукового результату.
Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.
Згідно вказаного Закону з метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам і завданням науково-технічного розвитку, не менш одного разу в п’ять років проводиться державна атестація наукових установ.
По справі достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що атестація інституту, як наукової установи не проводилася.
Суд правильно врахував, що ОСОБА_1 за весь час роботи не мала вчених ступенів, звань, наукових праць та винаходів, відносно неї атестація також не проводилася, а її робота наукового характеру не мала, а отже і науковим працівником в інституті вона не була
Приймаючи до уваги конкретні обставини по справі у їх сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, таке, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: