Справа № 22-ц- 24039 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Клименко А.М.
Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_5, третя особа – орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної у м. Харкові ради про визнання договору дарування квартири недійсним, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду зі вказаним позовом.
Просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4 червня 2004 року та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 2-774.
В обґрунтування позову посилався на те, що з 12 серпня 2000 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3, від якого мають неповнолітнього сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
29 червня 2001 року для спільного проживання разом з відповідачкою ОСОБА_3 він придбав спірну двокімнатну квартиру, яку 4 червня 2004 року, вона з його згоди, але без дозволу органу опіки та піклування, подарувала своїй матері – відповідачці ОСОБА_4, чим порушила права їх малолітнього сина.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 червня 2010 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Розглядом справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2000 року, від якого мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу була придбана на ім’я відповідачки квартира АДРЕСА_1, яка зі згоди позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 була подарована матері останньої ОСОБА_4
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки малолітній син сторін права власності та інших майнових прав щодо подарованої квартири не мав, то для укладення спірного договору дозвіл органу опіки та піклування законом на час укладення його не вимагався.
Крім того, суд прийняв до уваги те, що дитина до теперішнього часу постійно проживає у квартирі і питання щодо припинення його права користування житлом обдарованою ОСОБА_4 не ставилося і не ставиться, що свідчить про відсутність обставин, які б підтвердили порушення прав дитини.
Судова колегія вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
Висновок суду щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 60, 64 ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач на виконання вимог процесуального законодавства не довів тих обставин, на які посилався в обґрунтування позову.
Його посилання на вимоги ч. 2 ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» правильно судом першої інстанції спростовано з урахуванням того, що згідно вказаних норм закону батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий –
Судді: