Справа № 22-ц- 19465 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Скородєлова В.В.
Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 2 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Куп’янського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними будівлями та повернення 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі вказаним позовом, в якому просила розірвати договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстровий № 6014 та зобов’язати ОСОБА_1 передати належну їй частину вказаного домоволодіння у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень, а саме не демонтувати сантехнічне, електротехнічне обладнання, вікна, двері, а також передати ключі від будинку і технічну документацію на будинок.
В обґрунтування позову посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить 1/2 частина зазначеного житлового будинку, яка зареєстрована на її ім’я у Куп’янському БТІ 29 листопада 2004 року на підставі договору дарування від 06.08.2004 року, про що свідчить довідка БТІ № 3684.
24 жовтня 2008 року ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір купівлі-продажу1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, за умовами якого вона одержала від ОСОБА_1 гроші у сумі 50 000 грн., а решту – у сумі 50 000 грн. він зобов’язався сплатити протягом одного року з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, тобто до 24 жовтня 2009 року, проте, до призначеної дати відповідач з нею не розрахувався.
Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 2 червня 2010 року позов ОСОБА_2 – задовольнити.
Розірвано договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2008 року.
Зобов’язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 належну їй 1/2 частину вказаного житлового будинку у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень, а саме: не демонтувати сантехнічне, електротехнічне обладнання, вікна, двері, а також передати ключі від будинку і технічну документацію на будинок.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто державне мито у сумі 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
По справі достовірно встановлено, що 24 жовтня 2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, згідно якому ОСОБА_2 продала та передала у власність ОСОБА_1, а останній купив та прийняв у власність 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За домовленістю сторін у відповідності до п. 2.1, 2.3 договору частина житлового будинку продавалася за 100 000 грн., з яких продавець одержала від покупця гроші у сумі 50 000 грн., а решту грошей у сумі 50 000 грн. покупець взяв на себе зобов’язання сплатити продавцю протягом одного року – до 24 жовтня 2009 року з часу підписання та посвідчення договору.
Розрахунок мав бути здійснений у м. Куп’янську з одночасним підтвердженням вказаного факту письмовою заявою сторін, що є невід’ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.9 договору передбачено, що право власності на нерухоме майно переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації права власності на вказане у договорі нерухоме майно в установах, які здійснюють цю реєстрацію (а. с. 6-7).
Право власності на продану частину домоволодіння по цей час зареєстровано за ОСОБА_2, оскільки за умовами договору, передбаченими п. 2.1 ОСОБА_5, державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно не здійснена у відповідних органах на ім’я ОСОБА_1 (а. с. 7 об.).
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що суттєві умови договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з боку відповідача виконані не були, а тому дійшов висновку, що позивачка обґрунтовано та правомірно вимагає розірвання договору та повернення предмету продажу.
Судова колегія вважає, суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
Висновок суду ґрунтується на основі з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, яким суд дав належну оцінку, відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 655-657, 694-695, 697 ЦК України.
За положеннями ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару, як це передбачається вимогами ч. 2 ст. 695 ЦК України.
За умовами договору кінцевий строк виконання покупцем зобов’язань по сплаті решти грошей у сумі 50 000 грн. визначено було до 24 жовтня 2009 року.
Разом з тим, на час розгляду справи як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 на виконання взятих на себе зобов’язань не прийняв мір для сплати хоча б якої суми.
Посилання відповідача на те, що на цей час у нього виникли форс-мажорні обставини, які позбавляють його можливості виконати умови договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не погоджуються з нормою закону, передбаченою ч. 2 ст. 617 ЦК України.
За положенням вказаного закону не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, таке, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 2 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий –
Судді: