Справа 22-ц- 19458/2010р. Головуючий 1 інстанції: Алфьорова Т.М.
Категорія: право користування Доповідач: Пилипчук Н.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року судова колегія судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пилипчук Н.П.,
суддів: Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,
при секретарі Андрійко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що вони разом з відповідачем з 1991 року проживали за адресою: АДРЕСА_1 як члени однієї сім’ї, однак ОСОБА_3 привів до квартири іншу жінку, влаштовував скандали, застосовував фізичне насилля, тому вони змушені були під його тиском піти з квартири. На даний час проживають у рідних та знайомих, відповідач відмовляється пускати їх до вказаної квартири, з цього приводу ОСОБА_2 зверталася до органів міліції. Просять вселити їх до спірної квартири та стягнути з відповідача на їх користь витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.
Відповідач ОСОБА_3 в суді першої інстанції позовні вимоги не визнав пояснив, що спірна квартира надана йому, як працівнику міліції. Після розірвання шлюбу, позивачка з сином мешкали в цій квартирі до серпня 2009 р. В липні 2009 року ОСОБА_2 заявила, що має намір проживати разом з іншим чоловіком, а у серпні 2009 року вивезла майно з квартири після чого він замінив замки і ключ позивачам не дав, так як вважає, що вони не мають право там проживати.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2010 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволений. Вирішено вселити їх у спірну квартиру, стягнути з відповідача на їх користь судовий збір 8,50 грн., та витрати за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 37 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2010 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з*ясування судом обставин справи, на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що позивачі обрали інше постійне місце проживання для утворення іншої сім'ї, перевезли туди майно, однак вказаним доводам суд належної оцінки не дав. Наполягає,що всі витрати на утримання вказаної житлової квартири несе він. Вказує, що позивачі не надали доказів того, що мали намір повернутися до спірної квартири.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судовою колегією встановлено, що спірною є кімната площею 12,2 кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1. Квартира отримана ОСОБА_3 на підставі ордеру 072416 від 20.11.1991 року на склад сім'ї - дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1
Шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали 14.01.1992 року, однак позивачі залишались проживати в цій квартири і мешкали там до початку серпня 2009 року, коли переїхали на орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач підтверджує, що після того як позивачі виїхали із спірної квартири він змінив замок, нові ключі їм не дав. 12.02.2010 року ОСОБА_2 зверталася до міліції із заявою про порушення її житлових прав.
Суд першої інстанції правильно застосував ст. 64 ЖК України, згідно якої члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Правильним є висновок суду, що позивачі, як особи, які перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжували проживати в займаному жилому приміщенні, мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або члена родини за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його родини були відсутні по поважних причинах понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а у випадки суперечки судом.
Оскільки суду не надано доказів того, що позивачі втратили право користування спірною квартирою, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про їх вселення.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий –
Судді –