АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого, судді : - Літвінова Є.В.
суддів : - Черкасова В.М., Миколюка О.В.
за участю прокурора : - Нечепоренко С.П.
захисника: - ОСОБА_5
потерпілих: - ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2010 року, яким -
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Макарів Київської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не
судимий, -
засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 8 (восьми) років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_7 у відшкодування завданих матеріальних збитків 6 774 грн. 80 коп., у відшкодування завданих моральних збитків 60 000 грн., всього 66 774 грн. 80 коп.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 22.07.2007 року близько 18 год. 15 хв. (точний час слідством не встановлено), знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, перебував у кафе - барі ПП „Погорєлов“, яке розташоване по вул. Леніна в с. Юріїв Макарівського району Київської області. Там між ним та потерпілим ОСОБА_6 виникла сварка. При цьому ОСОБА_8 наніс один удар
_____________________________________________________________________________
Справа № 11- 1 / 2011 р. Головуючий в 1 інстанції : - Слива Ю.М. Категорія : ч.2 ст. 121 КК України Доповідач : - Черкасов В.М.
потерпілому кулаком в лобну частину голови, від якого ОСОБА_6 впав та вдарився потиличною частиною голови об цементний поріг. В результаті чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток черепа з крововиливами під оболонки і в желудочки головного мозку, від якого 24.07.2007 року помер в Макарівській ЦРЛ.
В апеляції прокурор, який, брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України скасувати та постановити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 за ч.1 ст.119 КК України і призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі, оскільки висновок суду проте, що ОСОБА_8 мав умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не вірний та не відповідає матеріалам справи, дослідженими доказами. Зазначає, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 утворились від падіння на дорожнє покриття, а не від удару, який наніс ОСОБА_8. Вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочину передбачений ст.121 ч.2 КК України і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 119 КК України. Звертає увагу, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а також суд при постановленні вироку не застосував кримінальний закон, який підлягає застосуванню.
В апеляції захисник ОСОБА_5, просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_8 з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України та звільнити його від відбування покарання на підставі п. „в“ ст.1 Закону України „Про амністію“ від 12 грудня 2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що в ході досудового слідства, так і під час судового слідства, ОСОБА_8 постійно стверджував, що не мав наміру заподіяти ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень, а те, що потерпілий від його удару, вдариться об цементний поріг та отримає тяжкі тілесні ушкодження від яких помре, ОСОБА_8 не міг передбачити. Крім того, у висновку судово-медичної експертизи зазначено, що потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму внаслідок падіння тіла на плоску поверхню, цей висновок повністю підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 та допитані по справі свідки теж вказали, що потерпілий від удару ОСОБА_8 в обличчя впав і вдарився головою об цементний поріг, отримавши ушкодження голови. Отже, виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_8 не мав умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і його покази в цій частині судом не спростовано, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, а викладені судом у вироку висновки є суперечливими і не наведено жодного доказу щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України, таким чином вирок суду ґрунтується виключно на припущеннях і є незаконним.
В апеляції засуджений ОСОБА_8, просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України та звільнити його від відбування покарання, застосувавши п. „в“ ст.1 Закону України „Про амністію“ від 12.12.2008 року оскільки прямого умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у нього не було і у вироку не наведено жодного доказу на підтвердження даного факту, тому висновок суду є незаконним. Крім того, наведена у вироку обтяжуюча обставина, перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп’яніння не має свого підтвердження у матеріалах кримінальної справи. Вважає, що при відсутності доказів вирок суду грунтується лише на припущеннях, що суперечить Конституції України та вимогам кримінально-процесуального закону.
У запереченнях на апеляцію прокурора та захисника засудженого, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6, просять вирок суду залишити без зміни, а апеляції без задоволення, скільки вина ОСОБА_8 доведена зібраними доказами по справі, зокрема висновками судово-медичної експертизи та показами свідків. Вважають, що дії засудженого кваліфіковано вірно та висновки суду викладені у вироку відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілих, які заперечують проти апеляції прокурора, захисника та засудженого, і просили вирок суду залишити без зміни, думку захисника та прокурора, які підтримують подані апеляції, і просили вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, обговоривши доводи апеляції та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Винність ОСОБА_8 у заподіянні ним умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, при обставинах, вказаних у вироку суду, встановлена зібраними по справі доказами і підтверджується: частково показами засудженого ОСОБА_8 про те, що він наніс потерпілому ОСОБА_6 удар в голову, від якого останній впав та вдарився головою об бетонний поріг бару, і від отриманих ушкоджень помер в лікарні; потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що смерть їх брата та сина настала від тілесних ушкоджень, які заподіяв ОСОБА_8, оскільки дії останнього були спрямовані на настання смерті ОСОБА_6, і не погоджуються з показами ОСОБА_8 про те, що він не бажав настання смерті потерпілого, а лише вдарив потерпілого обороняючись, а той не утримавшись впав та вдарився головою об бетонний поріг; показами свідка ОСОБА_11 про те, що він бачив, як ОСОБА_8 з невідомим йому хлопцем наносили удари ногами та руками в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_6, коли той підійшов до свого велосипеда, а після того втік у приміщення магазину. Приблизно через 30-40 хвилин, він бачив, як потерпілий вийшов з магазину і в цей момент ОСОБА_8 вдарив його в обличчя. Ніякої розмови між потерпілим і ОСОБА_8 перед ударом він не чув. Потерпілий не очікував цього удару, а тому від несподіванки впав та вдарився потилицею об поріг. Показами свідка ОСОБА_12, продавця магазину, про те, що потерпілий після покупки вийшов з магазину, а через деякий час вскочив назад, важко дихав і близько 30-40 хвилин знаходився в магазині. Після того, як він вийшов, вона побачила його вже лежачого на порозі магазину з розбитою головою. Показами свідків ОСОБА_13 про те, що коли він намагався підійти до потерпілого, то ОСОБА_8 його штовхнув та сказав, щоб не вмішувався, а вони самі розберуться. Також підтверджується показами лікаря швидкої медичної допомогит ОСОБА_14, свідка ОСОБА_15, висновком судово-медичної експертизи, протоколами огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_8, , іншими доказами по справі.
Суд, розглядаючи справу, прийшов до обгрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_8 має місце вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України.
Посилання в апеляції прокурора, захисника та засудженого на незаконність вироку, а саме невірну кваліфікацію дій засудженого, оскільки в діях вбачають склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, безпідставні, та не обгрунтовані, а винність засудженого встановлена доказами по справі, які суд дослідив у судовому засіданні і дав належну оцінку всім доказам по справі.
Так судом взято до уваги встановлені по справі фактичні обставини вчинення злочину, а саме: безпосередньо перед вчиненням злочину між ОСОБА_8 і потерпілим ОСОБА_6 склалися неприязне ні відносини. ОСОБА_8 разом з іншою невстановленою особою, заподіювали удари потерпілому в різні частини тіла. При цьому як ОСОБА_8 так і потерпілий перебували у стані алкогольного сп’яніння. Потерпілий намагався уникнути конфлікту, перебуваючи близько 30-40 хвилин у приміщені магазину, однак, коли він вийшов, то ОСОБА_8 продовжив реалізувати свій злочинний намір та умисно заподіяв потерпілому удар, внаслідок якого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_8 перетягнув тіло потерпілого вбік, та не допускав деяких осіб до потерпілого, намагався переконати лікаря швидкої допомоги про відсутність підстав для госпіталізації потерпілого.
За таких обставин, суд врахував попередню поведінку засудженого і взаємовідносини між ним і потерпілим, суб’єктивне ставлення засудженого до наслідків своїх дій, його подальшу поведінку та прийшов до висновку, що у сукупності все це свідчить про те, що ОСОБА_8 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків та бажав їх настання. Так, при нанесенні сильного удару в життєво важливий орган потерпілому, а саме: голову, засуджений усвідомлював, що завдає потерпілому тілесне ушкодження, і діяв, при цьому умисно.
Також судом враховано те, що зі слів засудженого раніше коли той приймав участь у бійках, то були випадки коли він чи інші від ударів падали, і це свідчить саме про те, що ОСОБА_8 передбачав розвиток причинного зв’язку між діянням, що вчиняється і злочинним наслідком, що настає.
Доводи прокурора, захисника та засудженого про те, що дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 119 КК України, як вчинення вбивства через необережність, не знайшли свого підтвердження в суді першої інстанції та в апеляційному суді.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання і призначив йому правильне покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду Київської області щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 121 КК України – без зміни.
С У Д Д І :
_________________________ _______________________ _______________________
( Літвінов Є.В. ) ( Черкасов В.М. ) ( Миколюк О.В. )