УКРАЇНА
Справа № 22-29242/10
Головуючий в 1 інстанції - Українець В.В.
Доповідач – Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Вербової І.М., Чобіток А.О.
при секретарі – Грозовській Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 22.09.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державного казначейства України у м. Києві, третя особа: Солом’янське РУ ГУ МВС України у м. Києві про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління державного казначейства у м. Києві про відшкодування майнової шкоди.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 24.05.2007 р. невідомими особами з належного йому на праві власності гаражного боксу №81 в ГБК «Олімпійський», розташованого по вул. Гайовій у м.Києві були викрадені чотири автомобільні шини, які на належали на праві власності його зятю ОСОБА_2 на загальну суму 2680,00 грн.
Солом’янським РУ ГУ МВС України, як органом досудового слідства, було порушено кримінальну справу за ч.3 ст.185 КК України, однак органом дізнання не встановлено осіб, винних у скоєнні даного злочину.
Посилаючись на зазначені обставини, положення ст. 1177 ЦК України, та виходячи з того що законодавцем до теперішнього часу не урегульовано умови і порядок відшкодування майнової шкоди завданої майну фізичної особи за рахунок держави, просив застосувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходити з загальних засад законодавства (аналогія права). На підтвердження таких доводів посилався на те, що подібні відносини регулюються ст.ст. 3, 56 Конституції України, які є нормами прямої дії.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2010 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначав, що посилання суду як на підставу для відмови в задоволенні позову на відсутність закону, який встановлює механізм відшкодування шкоди завданої злочином за рахунок держави, суперечить положенням ст.56 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Не є на думку апелянта правовою підставою для відмови в позові і висновок суду про те, що викрадене майно належить не йому, а іншій особі. Зазначена обставина не була предметом перевірки суду першої інстанції і не відповідає обставинам справи.
В судове засідання ОСОБА_1 та представник Солом’янського РУ ГУ МВС України у м. Києві не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток.
Представник ГУ державного казначейства України у м. Києві просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою дізнавача відділу дізнання Солом’янського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 10.12.2007 р. порушено кримінальну справу за ч.3 ст.185 КК України по факту викрадення 24.05.2007 р. невстановленими особами чотирьох автомобільних шин, які належать на праві власності ОСОБА_2 з гаражного боксу №81, розташованого по вул. Гайовій, 14 у м.Києві, що належить на ОСОБА_1
Як убачається з письмових пояснень представника Солом’янського РУ ГУ МВС України у м. Києві, досудове слідство в зазначеній кримінальній справі триває, особи, які вчинили таємне викрадення приватного майна не встановлені, провадження у справі у зв’язку з закінченням строків давності не закрито.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Частиною другою цієї статті визначено, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції обрунтовано виходив з того, що останній не надав доказів на підтвердження належності йому на праві власності викраденого майно, тобто самого факту заподіяння майнової шкоди.
Крім того, суд правильно послався на те, що ст.1177 ЦК України носить бланкетний характер, а саме її частина друга визначає, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.
З урахуванням наведених положень цієї статті, відсутності закону, який визначає умови та порядок відшкодування такої шкоди, висновок суду про те, що застосування аналогії закону або аналогії права буде суперечити змісту ч.2 ст.1177 ЦК України, є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому її необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 22.09.2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: