Справа № 2а-788-1/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Мазур І.В. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом та просить суд визнати дій відповідача незаконними та зобов’язати УПФУ у Святошинському р-ні м. Києва  визнати за позивачем право на отримання державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст..ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.01.2005 р.; здійснити позивачу перерахунок та виплату з 12.01.2005 р. щомісячної додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії  в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; зобов’язати відповідача утриматися від вчинення дій, які порушують право позивача на отримання державної та додаткової пенсії.

Представник позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач є учасником ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід ІІ групи, у зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки основна та додаткова пенсія позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  

Ухвалою суду від 12.11.2010 р. при відкритті провадження у зазначеній вище справі, позовні вимоги щодо перерахунку основної та додаткової пенсії за період з 12.01.2005 р. по 25.04.2010 р. включно були залишені без розгляду.  

Представник відповідача направив на адресу суду заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку, визначення категорій зон радіоактивного забруднення території. У разі проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Встановлено, що згідно довідки МСЕК від 25.07.2001 р. позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС., має статус постраждалого внаслідок ЧАЕС І категорії.  

Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 54 цього Закону, розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, визначеної у відповідності з цим Кодексом, повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам ІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, встановлено, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 1, та з 01.07.2001 р. є інвалідом ІІ групи у зв’язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи), останній має право на отримання державної пенсії  та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб. Які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за основу розрахунку пенсій та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат,  пов’язаних  з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За таких підстав бездіяльність УПФ України у Святошинському р-ні м. Києві, що полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії та привести їх розмір у відповідність з ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - є протиправною.

Згідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2008-2009 роки виплачена позивачу ОСОБА_1 після винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р., у меншому розмірі ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині визнання відмови відповідача перерахувати позивачу основної та додаткової пенсії та зобов’язання перерахувати пенсію відповідно до вимог ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності.

При цьому, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання УПФ України в Святошинському р-ні м. Києві визнати за ним право на отримання державної та додаткової пенсії, не можуть бути задоволенні, оскільки суд справі вирішувати питання щодо відновлення порушеного права шляхом зобов’язання вчинення певних дій, а не визнання цього права, яке чинним законодавством вже встановлено позивачці.

Позовні вимоги про зобов’язання відповідача утриматися від вчинення дій, які порушують право позивача на отримання державної та додаткової пенсії також не можуть бути судом задоволенні, оскільки суд встановив необхідність відновлення права позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за певний період, а тому це не потребує додаткової вказівки суду.  

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково .

            Визнати дії  Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії – незаконними.

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 75 % мінімальної пенсії за віком з 26.04.2010 р. , виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

            В іншій частині позову відмовити.              

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.        

Суддя: