АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Галушко Л.А. , Левенця Б.Б.,
при секретарі – Чебан Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5 про стягнення заборгованості , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 серпня 2010 року ,-
встановила:
У листопаді 2008р. АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 31.07.2007 року між ВАТ (в подальшому - Публічне акціонерне товариство) «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 284 403 доларів США. Строк виконання договору був зазначений до 31.07.2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,25% річних.(а.с.17).
В забезпечення виконання ОСОБА_2 31.07.2007 року, укладений іпотечний договір, предметом якого є земельні ділянки № 36/9, загальною площею 0,07 га, та № 36/10, загальною площею 0,077 га, масив № 20, смт Таїрове, Овідіопольського району Одеської області. Крім того, в той же день банк уклав договір поруки з ОСОБА_4(а.с.20-21).
Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком. На вимоги банку про дострокове повернення кредиту боржник та поручитель не реагували. Такі обставини стали підставою для звернення банку до суду про дострокове погашення заборгованості.
В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог за рахунок простроченої заборгованості по процентам та пені, та станом на 14.06.2010 року просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 553408,79 доларів США, що еквівалентно 4383717,05 грн. та судові витрати а.с. 192-193).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Також представник позивача повідомив про зміну назви ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.165-171).
Головуючий в 1 інстанції – Вербицька Н.В. Справа № 22ц-19050/2010р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія:ЦП-27
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, шо він на пропозицію працівника агентства нерухомості звернувся до банку за отриманням кредиту, підписав кредитний договір, але гроші в касі не отримував, підпис в заявах про видачу готівки не його. На прохання тієї ж особи він придбав земельні ділянки в Овідіопольському районі, але з продавцем він не розрахувувався. Місце знаходження земельних ділянок йому не відомо та він не заперечує, щоб банк їх забрав на погашення кредиту. Оскільки грошей в банку він не брав, він просив у позові позивачу відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 позов також не визнав за обставин, викладених ОСОБА_2, просив у позові відмовити.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17 серпня 2010 року позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” – задоволені.
Судом стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4, на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 366 395,30 грн., що еквівалентно 533 408,79 доларів США.
Судом стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_4, на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому посилається на те, що договір кредиту та договір поруки не були укладенні , кредитні кошти він не отримував, а тому вказані договори є недійсними.
В засіданні колегії суддів апелянт ОСОБА_2 підтримав скаргу, та просив її задовольнити.
Представник ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” просив скаргу відхилити, посилаючись на те, що договір кредиту укладено відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” частково і покладаючи на відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарний обов'язок сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 366 395,30 грн., що еквівалентно 533 408,79 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2, як боржник за кредитним договором, не належним чином виконував свої зобов'язання у частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість, а ОСОБА_4, як його поручитель, несе солідарну відповідальність з ним за неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_2
Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і правовідносини сторін регулюються ст. ст.525, 526, 530,541,543,549-551,553-555,611,612,614,1054 ЦК України.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що 31.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в теперішній час ПАТ«Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 укладено договір № 014/0035/85/79141 про надання кредиту на суму 284 403 доларів США, зі строком повернення до 31.07.2027р. та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,25 % річних. Факт укладання договору підтверджується копією договору з відповідними підписами обох сторін, а його умови визначаються відповідно його змістом. (а.с. 17-19).
Згідно п.1.1 предметом цього договору є кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії лімітом 284 403 доларів США. За відрахуванням суми комісії в розмірі 4 203 доларів США позичальник отримав основну частину кредиту в іноземній валюті (228 560 доларів США) в день підписання кредитного договору, а решту (51 640 доларів США) на наступний день 01.08.2007р., що підтверджується копіями заяв на видачу готівки (а.с. 71 -72).
В забезпечення виконання кредитного договору від 31.07.2007 року між банком і позичальником ОСОБА_2 укладений іпотечний договір. Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є належні іпотекодавцю земельні ділянки: № 36/9, загальною площею 0,07 га, та № 36/10, загальною площею 0,077 га. що розташовані за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, масив № 20 (а.с.40-43).
У забезпечення виконання умов кредитного договору від 31.07.2007 року між банком і ОСОБА_4 укладений договір поруки. Згідно п.1.2 договору поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору від 31.07.2007 року (а.с.20-21).
Згідно пп. 5.1 та 5.5 кредитного договору позичальник зобов'язувався вчасно сплачувати відсотки за користування коштами, здійснювати повернення кредиту, згідно Графіку, в разі невиконання вимог повернути суми кредиту достроково.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що банк належним чином виконав умови договору та передав грошові кошти позичальнику, проте відповідач ОСОБА_2 належним чином договір кредитування не виконував - щомісячно не здійснював часткове погашення кредиту, не сплачував проценти за користування кредитом, тобто не виконував належно свої зобов’язання за договором.
Відповідно до п.6.5 кредитного договору банк має право дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов договору.
З наданих позивачем до позову документів вбачається, що на адресу боржника та поручителя направлялись попередження про порушення зобов'язання за
кредитним договором та договором поруки, відповідно 18.08.2008 року та 10.09.2008 року, проте, відповідачі не здійснили погашення ані простроченої заборгованості, ані дострокового погашення заборгованості(а. с. 23 - 24).
Згідно наданого банком розрахунку (а.с.194-201) заборгованість станом на 07.06.2010 р. складає 4 383 717 грн. 05 коп., що еквівалентно 553 408.79 доларам США (виходячи з курсу НБУ 1 долар = 7,92 грн.) в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 2 238 160,94 грн., що еквівалентно 282 549,7 доларам США,
- заборгованість за процентами - 702 945,11 грн., що еквівалентно 88 741,13 доларів США,
- пеня за порушення строків сплати кредиту, процентів - 1 442 610,9 грн., що еквівалентно 182 117,9 доларам США.
Оскільки на день ухвалення судового рішення (17 серпня 2010 року) курс долару США по відношенню до гривні становив 7.89 грн., то загальна сума в гривнях, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є меншою, ніж зазначено в позові, а саме - 4 366 395,3 грн., що еквівалентно 553 408,79 доларам США, тому суд першої інстанції прийшов до висновку що зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_2 не виконав умови п. 5.1. Кредитного договору, тобто щомісячно до 15 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення Кредиту та не сплачував відсотки за користування Кредитом відповідно Графіку, та після отримання повідомлення, у відповідності з п.п. 5.5, 6.5. Кредитного договору, не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.
Згідно з п. 6.6. Кредитного договору у випадку невиконання відповідачем умов цього договору, Кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка складається з суми кредиту, поточних та прострочених відсотків, пені, що випливає з кредитного договору.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що заборгованість в розмірі 4 366 395, 30 грн., що еквівалентно 553 408,79 доларам США , за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Згідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору поруки у випадку невиконання боржником
зобов'язань за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором у тому ж
обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій(а.с. 20).
Матеріалами справи підтверджено, що поручитель ОСОБА_4 був повідомлений банком про існування заборгованості у ОСОБА_2 за кредитним договором від 31 липня 2007 року. Банком на адресу поручителя направлялась претензія – вимога за адресою, вказаною в договорі поруки про порушення забезпеченого порукою зобов’язання, яка залишена без належного реагування(а.с.24).
Солідарна відповідальність означає, що в разі невиконання боржником основного зобов’язання, кредитор має право вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох разом.
Згідно з умовами договору поруки, укладеного між позивачем і ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_4 несе солідарну відповідальність перед кредитором. Тобто поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
Тому кредитор мав право вимагати виконання зобов’язання як від боржника, так і від поручителя.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач та відповідачі, підписавши договір кредиту від 31 липня 2007 року та договір поруки від 31.07.2007р. встановили факт досягнення згоди між собою, щодо істотних умов договору, а тому суд правильно прийшов до висновку про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в розмірі 4 366 395, 30 грн., що еквівалентно 553 408,79 доларам США.
Доводи апелянта про те, що він не отримував кредитні кошти є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди до всіх істотних умов договору.
Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір кредиту було укладено в письмовій формі з дотриманням вимог ст. 207, ч 1 ст. 1055 ЦК України. Загальні умови надання кредиту, підписані відповідачем ОСОБА_2 31.07.2007р., де вказано, що умови договору(розділ 8) для нього тобто ОСОБА_2. зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, що позичальник тобто ОСОБА_2 не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, що позичальник спроможний укласти договір і виконати його умови. В разі зміни курсу іноземної валюти(валюти кредиту) відносно національної валюти, всі валютні ризики несе позичальник ОСОБА_2(а.с.18- зворот). Всі ці умови кредитного договору власноруч підписані ОСОБА_2
Доводи апелянта про те, що слідством ведеться розслідування з приводу шахрайських дій сторонніх осіб за обставинами укладання ним кредитного договору, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки на теперішній час не існує приговору суду відносно цих обставин, та встановлення приговором суду шахрайських дій відносно отримання цього кредиту буде підставою для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213,215 ЦПК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому підлягають відхиленню.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Враховуючи те, що при подачі апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 не сплатив на користь держави судовий збір в сумі 850 грн.(1% від ціни позову) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в апеляційному суді в сумі 120 грн. , колегія суддів, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2. на користь держави судові витрати в розмірі 970 грн. відповідно до вимог ст.ст.71,81,88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.209, 303, 307 ч.1п.1, 308, 314 ч.1п.1, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 серпня 2010 року залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 850 грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 120 грн., а всього 970 гр., з кожного по 485 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Л.А.Галушко
Б.Б.Левенець